А́зик, -ка, м. Ум. отъ аз.
Жизняни́й, -а́, -е́. Жизненный. Се воля жизняних непохибних законів, що сила силою із віка в вік була.
Збожі́лля, -ля, с. Хлѣбъ на корню. Збожілля шелестіло. Cм. збіжжя.
Лю́бка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. 3) Раст. а) Orchis latifolia. Cм. лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. в) мн. любки. Раст. Orchis militaris. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Ум. любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестронько-любонько, коли ж ви його візьмете? Діти помітили, жалують мене: тіточко-любочко! чого ви журитесь?
Маґлівни́ця, -ці, ж. = маґельни́ця. Шмате перуть... висушивши навивають на тачівку — валок, і тачають маґлівницею, у якої є плече, зуби і фіст.
Переперьхнути, -ну́, -неш, гл. Перелетѣть черезъ что.
Позмочувати, -чую, -єш, гл. Измочить, смочить (во множествѣ).
Поростоплювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ростопи́ти, но во множествѣ.
Різничий, -а, -е. = різницький. Різничий обух.
Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Кінські підкови хляпали. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе.