Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подриґус
подридзати
подрипати
подріб
подрібити
подрібнити
подрібниця
подрібніти
подрібці
подріжнятися
подробити
подробиця
подрочити
подруга
подругувати
подруженька
подружжя
подружина
подружити
подружитися
подружка
подружниця
по-друзьки
подрукувати
подруцкати
подря
подряпати
подряпатися
подубіти
подубнути
подув
подуванити
подуванитися
подувати
подувчитися
подуга
подудрювати
подужати
подужу
подужувати
подужчати
подумання
подумати
подумняний
подунути
подупельник
подурити
подуріти
подурманитися
подурнішати
подуся
подути
подутися
подуха
подухати
подушеньство
подушечка
подушити
подушка
подушне
подушник
подущина
подюґати
подяка
подякування
подякувати
подячний
поезійка
поезія
поема
поет
поетизування
поетизувати
поетичний
поетичність
поетів
поетка
поєдині
поєдинок
поєдинцем
поєднання
поєднати
поєднатися
поєзуїтити
пожаданий
пожадання
пожадати
пожадатися
пожадливий
пожадливість
пожакувати
пожалити
пожалити 2
пожалитися
пожаліти
пожалкувати
пожалкуватися
пожалувати
пожар
пожарина
пожарище
пожарка
пожарний
пожарня
пожартувати
пожати
пожахати
пожахачка
пожахнутися
пожбурити
пожвакати
пождати
пожевріти
пожега
пожед
пожежа
пожежний
пожемчужити
поженити
поженитися
Заохо́та, -ти, ж. Поощреніе. Желех.
Кресак, -ка, м. Кремневое ружье. Кресак стрілецький. Федьк. І. 19.
Перелаз, -зу, м. 1) Мѣсто, гдѣ перелѣзаютъ черезъ плетень. Ой так не гаразд, низький перелаз; а ви, хлопці, не ходіть, перелазу не робіть. Чуб. V. 1128. 2) Раст. Brionia alba. Лв. 97. Cм. переступ. Ум. перелазок. Ном. № 13129.
Позмуровувати, -вую, -єш, гл. Сдѣлать изъ камня, кирпича (во множествѣ).
Порібля, -лі, ж. = поребрина. Хотин. у.
Прочинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. прочну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. Морд. К. 63. На зорі-зорі я прочнулася. Шевч. 295. Прочнувся і говорить своїй жоні: «та то приснився мені сон». Драг. 137. 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він. Рудч. Ск. І. 136.
Рямця, -ців, мн. Рамка. Мир. ХРВ. 120.
Трай, траю, м. Судьба, успѣхъ, удача, счастіе. Аби їм Бог дав хліба і соли, трай добрий і вік довгий. ЗЮЗО. II. 484.
Тьмано-зелений, -а, -е. Темно-зеленый. Аж тьмано-зелена озимина. Черк. у.
Шурнути, -рну, -неш, гл. 1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж рос кинув крила. Н. п. 2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері. Св. Л. 196.
Нас спонсорують: