Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Заприятелюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Подружиться, сдѣлаться друзьями.
Застужа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Затруднять, утруждать, принуждать. Ми вас не застужаєм, щоб ви сами приїздили до нас.
Круженяти, -ня́ю, -єш, гл. О птицѣ: кружить, дѣлать круги летая; нарить. Коршак літає, літає, — чого він так круженяє?
Оголошувати, -шую, -єш, сов. в. оголоси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Объявлять, объявить; возвѣщать, возвѣстить. На ввесь світ оголосили свої гріхи. Король мене банитою-вигнанцем оголосив по Польщі і Вкраїні.
2) Опубликовывать, опубликовать.
3) Избирать, избрать голосованіемъ.
Підколінниці, -ниць, ж. мн. Родъ шерстяныхъ чулковъ.
Плякунча, -чати, с. Ягненокъ, не питающійся молокомъ матери.
Позажурювати, -рюю, -єш, гл. Опечалить (многихъ).
Промнявкати, -каю, -єш, гл. Промяукать.
Ставидло, -ла, с.
1) = ставище. На ставидлі коні пасуться.
2) Вешнякъ (у шлюза), подъемная дверь, шлюзъ (въ прудѣ).