Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

присуд
присуджувати
присудник
присукати
присукувати
присукуватися
присунути
присусіджуватися
присутяжити
присухий
присхнути
присцяти
прись!
присюди
присяга
присягати
присягатися
присядки
присяжний
присяй-богу
притаганка
притаєнний
притаїти
притаїтися
притакнути
притаковити
притаковитися
притакувати
притаманний
притаманно
притамний
притамувати
пританцьовувати
притарабанити
притарабанитися
притарасовувати
притаскати
притвор
притектися
прителепкуватий
прителіпатися
прителішитися
прителішуватися
прителющити
прителющитися
притемком
притемніти
притика
притикати I
притикати II
притикатися
притикач
притин
притина
притинати
притирити
притирок
притирювати
притирюватися
притиск
притискати
притихати
притихомирити
притихомиритися
притихти
притихшати
притичина
притичка
притишити
приткати
приткнути
притовкмачити
притовкти
притовпитися
притока
притокмити
притолочити
притомен
притомити
притомляти
притомлятися
притомний
притопити
притоптати
притоптувати
приторговувати
приторжити
приторкатися
приторкувати
приторочити
приточити
приточувати
притошний
притрапитися
притрапка
притрапунок
притриматися
притримуватися
притруд
притрусити
притрут
притрухлий
притрухнути
притрухти
притрушувати
притрястися
притуга
притужина
притужити 1
притужити 2
притужний
притул
притула
притулити
притулок
притулювати
притуляти
притулятися
притуманити
притуманювати
Горноста́ль, -ля, м. = Горностай 1. Вода сосну підмиває, горносталь корінь під'їдає. Чуб. V. 318.
Доброгра́й, -ра́я, м. Хорошій музыкантъ.
Звенькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Звенѣть. У Кременці звенькотить, як по каменю їдеш. Н. Вол. у.
Змовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать. Брат змовчав, тільки по головці дівчину погладив. МВ. І. 12.
Наокру́г нар. = наоколо. Галиц.
Нині нар. Сегодня. Бодай мій ворог знав, що нині за день. Ном. № 4037. Від нині бачитимете небо відкрите. Єв. І. І. 51.
Парня, -ні, ж. Помѣщеніе, гдѣ парятъ дерево для ободьевъ. Вас. 146.
Поскребти, -бу, -бе́ш, гл. Поскресть.
Сокирочка, -ки, ж. Ум. отъ сокира.
Ставити, -влю, -виш, гл. 1) Ставить, уставлять. 2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751. 3)на о́чі. Давать очную ставку. 4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.
Нас спонсорують: