Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пересовуватися
пересолити
пересолодати
пересолоджувати
пересолювати
пересохнути
пересохти
переспа
переспати
переспатися
переспів
переспівати I
переспівати II
переспівувати
переспівуватися
переспіти
переставати
переставити
переставитися
переставка
переставляти
перестан
перестання
перестановити
перестановляти
перестанок
перестань
перестарітися
перестаркуватий
перестати
перестерегти
перестерігати
перестилати
перестогнати
пересторога
перестоювати
перестраждати
перестрах
перестрашити
перестрашитися
перестрелити
перестрелювати
перестрибнути
перестрибувати
перестрига
перестригти
перестрижка
перестрівати
перестріляти
перестріт
перестріти
перестрітник
перестрічати
перестрочити
перестрочувати
перестругати
перестругувати
переступ
переступати
переступень
переступити
переступний
переступувати
пересувати
пересуватися
пересуд
пересуддя
пересуджувати
пересудливий
пересукати
пересукувати
пересумувати
пересунути
пересупонити
пересурмити
пересучий
пересушити
пересушувати
пересушуватися
пересягнути
перетанцювати
перетанцюватися
перетаскати
перетаскувати
переташовуватися
перетворити
перетенетити
перетерпіти
перетерти
перетижнювати
перетика
перетикати
перетин
перетинати
перетинок
перетирати
перетиратися
перетік
перетісувати
перетлівати
перетнути
перетовкти
перетовктися
перетопити
перетоплювати
переточити
переточувати
перетратите
перетрачувати
перетремтіти
перетривати
перетрої'ти
перетрощити
перетрусити
перетрухати
перетрушувати
перетрясатися
перетужити
перетупотіти
перетупцюватися
Випручати, -ся. Cм. випручувати, -ся.
Йойкота́ти, -кочу́, -чеш, гл. = Йойкати. Желех.
Мендиве́шка, -ки, ж. Насѣк. вошь. Вх. Пч. І. 7.
Повипірати, -ра́ю, -єш, гл. Вытѣснить, вытолкать (многихъ). Повипірала б я вас за старців. Г. Барв. 4.
Пристановище, -ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Рудч. Ск. І. 89. Нема йому пристановища, ніхто не приймає. Грин. І. 290.
Роскашлятися, -ляюся, -єшся, гл. Раскашляться.
Рябко, -ка, м. 1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Кіевск. у. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Котл. Ен. IV. 19. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... Кух. (О. 1861. XI. 27.) 2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. Ном. № 7129. 3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку! Мил. 42.
Стація, -ції, ж. 1) Стоянка, постой и продовольствіе на постоѣ. Да велів Ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках стацією стояти, да не велів великої стації вимишляти. ЗОЮР. I. 52. 2) Станція. Я іду на стацію до Заболотова. Гол. 1. 233.
Тотам нар. Вотъ тамъ. Ой не видко Коломиї, лишень видко сіни, тотам мого миленького кучері посіли. Гол. II. 302.
Хлівище, -ща, м. Ув. отъ хлів.
Нас спонсорують: