Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прашувати
пращикувати
пращур
пращурка
пре..
превелебний
превсякий
предвік
предвічний
предківський
предківщина
предків'я
предковецький
предковий
предковіковий
предковіцький
предковічний
предміщанин
предозвілля
предок
предокучити
представитися
представлятися
предся I
предся II
предузвілля
предці
прежній
през
презвірх
презирство
презмагати
прейма
прекладати
прекрасен
прекрасно
прем
премиленний
преміч
премудрий
премудрість
премудро
преномерант
преогорчати
препір
преподобитися
преподобний
преподобник
преподобниця
пресподниця
престіл
престільниця
претак
претінка
префект
прецінь
преч
пречиста
пречудо
при
прибавити
прибавка
прибавляти
прибавлятися
прибагати
прибагом
прибажний
прибачити
прибгати
прибеґа
прибивати
прибиватися
прибивач
прибирати
прибиток
прибичовувати
прибігати
прибігнути
прибідок
прибіжанин
прибій
прибійниця
прибік
прибілий
прибільшати
прибільшатися
прибір
прибірання
прибірати
прибіратися
прибірний
прибірниця
прибіч
прибічи
прибічник
приблагати
приближність
приблуда
приблудити
приблудний
приблукати
приборкати
приборкувати
прибочний
прибочок
прибрати
прибрести
прибрехати
прибрехнути
прибріхувати
прибувати I
прибувати II
прибудовувати
прибулий
прибути
прибутний
прибутній
прибуток
приваб
приваба
Ай-ві́й, меж. = Ай-вей. Жиди як агили закричали: «Ай-вій, чоловіче!» Рудч. Ск. II. 29.
Відбляск, -ку, м. Отблескъ. Левиц. Пов. 25.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. Н. П. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3)кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Зале́глий, -а, -е. 1) Залежалый. 2) Недоплаченый.
Колатати, -чу, -чеш, гл. = калатати. О сердцѣ: биться, колотиться. Тота скаче, тота плаче, а в тамтої серце колаче. Гол. III. 56.
Оправити, -ся. Cм. оправляти, -ся.
Розбутий, -а, -е. Разутый. Не роздягнена, не розбута. Мир. ХРВ. 18.
Сотворіння, -ня, с. Твореніе, существо. На землі, у землі, у морі.... і скрізь бачив усе, кожну людину, кожне найменче сотворінє. Гн. І. 83.
Угожий, -а, -е. = вгоден.
Шашель, -ля м., -лі,, ж. Червь-древоточецъ. Наче шашель поточила. Стор. МПр. 62.
Нас спонсорують: