Бігати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу.
2) О коровахъ: случаться.
Зрікатися, -каюся, -єшся, гл. = зрекатися.
Меньо́к, -нька, м. = мень.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Накази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. 1) Набѣситься. 2) Получить водяную болѣзнь (объ овцахъ или рогат, скотѣ).
Панюга, -ги, м. Ув. отъ пан. Роскидався на широкій канапі мов справдешній панюга.
Підростяк, -ка, м. = підсвинок.
Позгнивати, -ваємо, -єте, гл. = погнити.
Проліс, -су, м. = праліс. За лісом, за пролісом золота діжа сходить.
Чорнобил, -лу и чорнобиль, -лю, м. Раст. Artemisia vulgaris Е. Ліг під чорнобилем спати.