Виступ, -пу, м. Выступленіе.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Дорі́кливий, -а, -е. Укоризненный.
Завга́рити, -рю, -риш, гл. — кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кляття, -тя́, с. Проклятіе. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая.
Повипихати, -ха́ю, -єш, гл. Вытолкать (многихъ). Повипихав усіх... з хати.
Понеділковий, -а, -е. 1) Понедѣльничный. День понеділковий. Понеділкові пісні.
2) Понеділкова жінка. Женщина, придерживающаяся обычая понеділкування. Що бішена кішка, що понеділкова жінка, що чоловік з Боришполя — все їдно.
Садок, -дка, м. Ум. отъ сад. Садикъ.
Шматати, -таю, -єш, гл. = шматувати. Зірве шкуру, почне її шматать, поки пошмата на кусочки.