Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне.
Кляскати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кля́снути, -сну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. 2) — язиком. Щелкать, щелкнуть языкомъ.
Кубелечко, -ка и кубе́льце, -ця, с. Ум. отъ кубло.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Наді́сь нар. = надійсь. Та моя хороба надісь не скоро мене покине.
Перепинити, -ся. Cм. перепиняти, -ся.
Підлеститися Cм. підлещуватися.
Скиргикати, -чу, -чеш, гл. Плохо пѣть. Хлопці, дівки.... скиргичуть колядки.
Травити, -влю́, -виш, гл.
1) Варить, переварить (пищу).
2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати.
Цукрівка, -ки, ж. Раст. Bellis perennis.