Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поприборкувати
поприбріхувати
поприварювати
попривертати
попривикати
поприводити
попривозити
поприволікати
поприв'язувати
попригадувати
попригадуватися
поприганяти
попригинати
попригинатися
попригладжувати
попригнічувати
попригонити
попригороджувати
попригортати
попригортатися
попригрівати
попригріватися
попридавлювати
попридавлюватися
попризвичаюватися
попризнаватися
поприїздити
поприймати
поприйматися
поприк
поприкидати 2
поприкипати
поприкладати
поприковувати
поприколювати
поприкороччувати
поприкочувати
поприкривати
поприкриватися
поприкручувати
поприкупати
поприлагоджувати
поприлазити
поприлипати
поприлітати
поприлучати
поприлучатися
поприлягати
попримазувати
поприманювати
попримежовувати
попримерзати
попримощувати
попримощуватися
попримуровувати
попримушувати
попринаджувати
поприндитися
поприневолювати
поприносити
поприорювати
поприпадати
поприпалювати
поприпинати
поприпізняти
поприпізнятися
поприпікати
поприправляти
поприпускати
поприраховувати
поприрівнювати
поприробляти
поприростати
поприручати
поприсилати
поприсилювати
поприсипати
поприсипатися
поприсирнювати
поприсідати
поприсіювати
поприскакувати
поприскувати
поприставати
поприсягати
поприти
попритоптувати
попритужувати
попритулювати
попритуляти
попритулятися
поприходити
попричиняти
попричіплювати
попришивати
поприщити
поприщитися
попріти
попробувати 2
попробуватися
попробуркувати
попробуркуватися
попровадити
попровадитися
попровірчувати
попроганяти
попрогледжувати
попрогонити
попрогризати
попродати
попродовбувати
попроз
попроїдати
попрокидатися
попрокурвувати
попрокушувати
попромивати
попромінювати
попромітати
попропадати
Будинок, -нку, м. Зданіе, строеніе, домъ. Мет. 527. Котл. Ен. І. 30. В городі вистроєний великий будинок. Котл. Н. П. 395. А в його будинок був самий чисто скляний, увесь із кришталю. ЗОЮР. II. 33. Ум. будиночок.
Буркуку! меж., выражающее воркованіе голубя. Чуб. II. 93. Він літає, буркотає, собі пароньки шукає. Як буркуку, так буркуку! Мет. 261.
Зневіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Потерять вѣру, извѣриться. 2) — кому. Утратить довѣріе. Ти мені зневірився. Н. Вол. у. Їй уже тепер усе зневірилося. Мир. Пов. II. 110. Тобі... зневірились люде. К. ЧР. 305.
Пильга, -ги, ж. У кожевниковъ: снарядъ для прикрѣпленія выдѣлываемой кожи. Сумск. у.
Поцька, -ки, ж. Vulva.
Роздичати, -ча́ю, -єш, гл. = роздичавіти.
Розлизати, -зку, -жеш, гл. Разлизать, слизать. Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо росплюють. Ном. № 4602.
Снота, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Н. п.
Цугундер, -ра, м. ? Нап'яв на цугундер. Ном. № 10657.
Шкодити, -джу, -диш, гл. 1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. І. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954. 2) Проказничать.
Нас спонсорують: