Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поприборкувати
поприбріхувати
поприварювати
попривертати
попривикати
поприводити
попривозити
поприволікати
поприв'язувати
попригадувати
попригадуватися
поприганяти
попригинати
попригинатися
попригладжувати
попригнічувати
попригонити
попригороджувати
попригортати
попригортатися
попригрівати
попригріватися
попридавлювати
попридавлюватися
попризвичаюватися
попризнаватися
поприїздити
поприймати
поприйматися
поприк
поприкидати 2
поприкипати
поприкладати
поприковувати
поприколювати
поприкороччувати
поприкочувати
поприкривати
поприкриватися
поприкручувати
поприкупати
поприлагоджувати
поприлазити
поприлипати
поприлітати
поприлучати
поприлучатися
поприлягати
попримазувати
поприманювати
попримежовувати
попримерзати
попримощувати
попримощуватися
попримуровувати
попримушувати
попринаджувати
поприндитися
поприневолювати
поприносити
поприорювати
поприпадати
поприпалювати
поприпинати
поприпізняти
поприпізнятися
поприпікати
поприправляти
поприпускати
поприраховувати
поприрівнювати
поприробляти
поприростати
поприручати
поприсилати
поприсилювати
поприсипати
поприсипатися
поприсирнювати
поприсідати
поприсіювати
поприскакувати
поприскувати
поприставати
поприсягати
поприти
попритоптувати
попритужувати
попритулювати
попритуляти
попритулятися
поприходити
попричиняти
попричіплювати
попришивати
поприщити
поприщитися
попріти
попробувати 2
попробуватися
попробуркувати
попробуркуватися
попровадити
попровадитися
попровірчувати
попроганяти
попрогледжувати
попрогонити
попрогризати
попродати
попродовбувати
попроз
попроїдати
попрокидатися
попрокурвувати
попрокушувати
попромивати
попромінювати
попромітати
попропадати
Ах! меж. Ахъ! А вона не хоче, бо я не багатий, — ах я нещасний, — що ж маю діяти? Коцип. І. 5.
Гурто́м, нар. 1) Совмѣстно, общими силами. Гуртом затівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптомъ. Купуйте все гуртом.
Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Ном. № 9893. Не довелось свині на небо дивиться. Ном. № 5329. Так нам довелося. Н. Вол. у. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. К. Досв. 121. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Мет. 12. Доведеться ледачому всю правду сказати. Чуб. V. 28. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. Грин. ІІІ. 212. Чуб. I. 246. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. К. ЧР. 312. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком. К. ЧР. 28.
Жарту́н, -на, м. = жартівник.
Жегна́ння, -ня, с. Прощаніе.
Забага́ті́ти, -тію, -єш, гл. Разбогатѣть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Ном. № 4859. Ой захотіла баба та й забагатіти, підсипала курочку, щоб вивела діти. Чуб. V. 1130.
Обтяжний, -а, -е. Тяжелый, довольно тяжелый. Вх. Уг. 225.
Пластововний, -а, -е. Съ гладкой шерстью, не курчавый. Пластововне ягня. Конст. у. Пластововний смух. Черном.
Побояринувати, -ну́ю, -єш, гл. Побыть шаферомъ на свадьбѣ.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. Ум. порошинка.
Нас спонсорують: