Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

паламаренко
паламарів
паламарівна
паламарка
паламарня
паламарський
паламарчин
паламарчук
паламарь
паламарювати
паланка
палання
палата
палати
палахкотіти
палахнути
палац
палаш
палга
палговатий
палений
паленина
палениця
паленка
палення
паленчарня
паленя
палетиця
палець
палечний
паливо
паливода
палиґа
паликопа
палимон
палисвіт
палити
палитися
палихвіст
палиця
палій
палійка
палінка
паління
паліночка
палінчарня
паліпля
паліток
палітра
палічка
паліччя
палія
палка
палкий
палко
палочник
палуб
палуба
палубець
палубчастий
палука
палустень
паль
палькувати
пальма
пальмовий
пальовиско
пальок
пальонка
пальчак
пальчатка
пальченя
пальчик
палюга
палюх
палючий
паля
паля 2
паляниця
паляничити
паляничка
палянишниця
палянка
паляр
палярня
памеги
памнятати
памнятущий
памолодок
памолодь
памолоток
паморозь
паморока
паморочити
паморочка
пампух
пампуха
памула
памфиль
пам'ятання
пам'ятати
пам'ятатися
пам'ятка
пам'яткий
пам'ятковий
пам'ятливий
пам'ятний
пам'ятник
пам'ятущий
пам'ять
пан
панаджин
панас
панахати
панахида
панахидник
панва 1
панва 2
паненя
паникадило
Важниця 2, -ці, ж. 1) Подставка, подставляемая подъ шесть (ваговий дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю. Н. п. 2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.
Жа́лоба 2, -би, ж. = скарга.
За́річок, -чка, м. Рѣчной рукавъ. Канев. у.
Зги́дити, -джу, -диш, гл. Изгадить, испачкать. Згидив уже ввесь папір, давайте ще буду писати. Канев. у.
Коловий, -а́, -е́ Круговой. Колова. Въ шлеѣ: круговой ремень, къ которому пришиты откосные ремни. колова́ свита. Cм. свита. Вас. 154.
Крохмаль, -лю, м. 1) Крахмалъ. Робити крохмаль з картоплі. Г. Барв. 373. 2) Кисель. Крохмаль, який їдять пани. Котл. Ен.
Нестемки нар. = нестеменно.
Плякати, -ка́ю, -єш, гл. 1) = плекати 2. Херс. г. Черном. Александров. у. 2) Поить съ пальца ягненка, теленка, оставшагося безъ матери. Мнж. 189.
Сичик, -ка, м. 1) Ум. отъ сич. 2) Комочекъ размельченнаго и поджареннаго для выжиманія масла коноплянаго сѣмени, — лакомство сельскихъ дѣтей. Зміев. у.
Шкут, -та, м. 1) Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 485. 2) Слабосильная скотина. Вх. Лем. 485.
Нас спонсорують: