Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помоскалитися
помостина
помостити
помоститися
помотайло
помотати
помотатися
помотлошити
помотлятися
помотрошитя
помохнатіти
помоцуватися
помочи
помочити
помочитися
помочка
помочувати
помпа
помпувати
помрака
помріти
помрітися
помріяти
помружити
помрячити
помста
помститель
помстити
помститися
помстник
помугикати
помулити
помуляти
помуркотати I
помуркотати II
помурмотати
помурувати
помурчати
помутити
помутитися
помутнитися
помучити
помуштрувати
помчати
помчатися
помшити
пом'якчити
пом'якшати
пом'якшити
пом'янути
пом'яти
пом'ятися
пом'яшкурити
понабадамучувати
понабивати
понабігати
понабілювати
понабірати
понабіратися
понаближати
понаближатися
понабріхувати
понаброювати
понабрякати
понабувати
понабудовувати
понабурковувати
понаважувати
понавалювати
понаварювати
понавербовувати
понавертати
понавивати
понавикати
понависати
понавівати
понавіряти
понавішувати
понавкруги
понаводити
понавозити
понаволікати
понаврочувати
понавчати
понавчатися
понагадувати
понаганяти
понагарбувати
понагартовувати
понагачувати
понагинати
понагинатися
понагляти
понаглятися
понагнічувати
понагноювати
понаговорювати
понаговорюватися
понагодовувати
понагонити
понагортати
понаготовлювати
понаготовляти
понаграватися
понагризати
понагрібати
понагрівати
понагріватися
понагрішувати
понагромаджувати
понагулювати
понагулюватися
понад
понада
понадавати
понадавлювати
понадарювати
понадбивати
понадбиватися
понадбірати
Бігучий, -а, -е. О водѣ: текучій, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. ІІІ. 340.
Глава, -ви, ж. 1) = голова. 2) Глава въ книжкѣ. 3) мн. глави. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Крестителя. Галиц. = главосік.
Давнеколи́шній, -я, -є. Давно когда то бывшій, давно прошедшій. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу, -шиш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. ІІ. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. МПр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. жме́нище.
Заго́юватися, -го́ююся, -єшся, сов. в. заго́їтися, -го́юся, -їшся, гл. Заживать, зажить (о ранѣ). Загоїться, поки весілля скоїться. Ном. № 5305.
Причащатися, -щаюся, -єшся, гл. Причащаться.
Сич, -ча, м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Грин. І. 255. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик.
Фалд, -ду, м. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. Cм. хвалда.
Холоднечка, -ки, ж. Холодъ. А нащо мені лягати? — каже чорт, — я хати змалку не знаю. — А в холоднечку ж як? — У холоднечку? Мені однаково, що зіма, що літо. Г. Барв. 192.
Нас спонсорують: