Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помоскалитися
помостина
помостити
помоститися
помотайло
помотати
помотатися
помотлошити
помотлятися
помотрошитя
помохнатіти
помоцуватися
помочи
помочити
помочитися
помочка
помочувати
помпа
помпувати
помрака
помріти
помрітися
помріяти
помружити
помрячити
помста
помститель
помстити
помститися
помстник
помугикати
помулити
помуляти
помуркотати I
помуркотати II
помурмотати
помурувати
помурчати
помутити
помутитися
помутнитися
помучити
помуштрувати
помчати
помчатися
помшити
пом'якчити
пом'якшати
пом'якшити
пом'янути
пом'яти
пом'ятися
пом'яшкурити
понабадамучувати
понабивати
понабігати
понабілювати
понабірати
понабіратися
понаближати
понаближатися
понабріхувати
понаброювати
понабрякати
понабувати
понабудовувати
понабурковувати
понаважувати
понавалювати
понаварювати
понавербовувати
понавертати
понавивати
понавикати
понависати
понавівати
понавіряти
понавішувати
понавкруги
понаводити
понавозити
понаволікати
понаврочувати
понавчати
понавчатися
понагадувати
понаганяти
понагарбувати
понагартовувати
понагачувати
понагинати
понагинатися
понагляти
понаглятися
понагнічувати
понагноювати
понаговорювати
понаговорюватися
понагодовувати
понагонити
понагортати
понаготовлювати
понаготовляти
понаграватися
понагризати
понагрібати
понагрівати
понагріватися
понагрішувати
понагромаджувати
понагулювати
понагулюватися
понад
понада
понадавати
понадавлювати
понадарювати
понадбивати
понадбиватися
понадбірати
Більмачок, -чка, м. = ватошки. Лв. 101.
Голосонько, -нька, м. Ум. отъ голос.
Дівува́ння, -ня, с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. Дівува́ння здава́ти. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. Ум. Дівува́ннячко. Г. Барв. 40. Грин. ІІІ. 478.
Збу́дь-Вік, -ка, об. Отжившій, очень старый, дряхлый отъ старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.
Зіха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. Ном. № 10827. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Мир. ХРВ. 308. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зігнув, потягся і подався на слободу. ХС. III. 56. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати. Волч. у. (Лободовск.).
Кирпич, -чу, м. Плиты навозу для топки въ печахъ. Харьк. г. Екат. г.
Панотець, -тця́, м. 1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. Н. п. 2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор. 2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. Ум. панотченько. Маркев. 102.
Піт, по́ту, м. Потъ. Піт проймає. Циганський піт. Дрожь. Трусилось тіло, його циганський піт проймав. Греб. 358.
Розмежувати Cм. розмежовувати.
Товаришитися, -шуся, -шишся, гл. Вступать въ товарищескія отношенія, дружить.
Нас спонсорують: