Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плюндрувати
плюнути
плюскання
плюскати
плюский
плюсклий
плюсковатий
плюскота
плюснути
плюсь!
плюта
плюха
плюхкати
плюхнути
плюща
плющати
плющити
плющитися
плякати
плякатися
плякунча
плям!
пляма
плямина
плямистий
плямити
плямитися
плямка
плямкання
плямкати
плямовитий
плямочка
плямувати
плямчук
плян
плянта
пляскати
пляскач
плястер
пляха
пляц
пляцинда
пляшка
пляшувати
плящина
пнутися
по
побабистий
побабити
побабіти
побабрати
побабувати
побабчитися
побавити
побавитися
побагатіти
побагато
побагатшати
побадьорнішати
побажати
побажатися
побазікати
побайдикувати
побалазувати
побалакати
побанити
побанувати
побаритися
побаришувати
побарложитися
побасувати
побатувати
побатькатися
побатьківськи
побатькувати
побахурувати
побачення
побачити
побачитися
побгати
побгатися
побевкати
победрина
побезглуздіти
побезсиліти
побелькотити
побенкетувати
побентежити
побердитися
поберегти
побережанин
побережжя
побережина
побережичка
побережний
побережник
побережничити
поберечи
поберігати
поберігатися
побесідувати
побешпетити
побештати
побиван
побиванка
побивання
побивати
побиватися
побивач
побивачка
побийпес
побирати
побит
побити
побитий
побитися
побитовий
побігайка
побігайчик
побіганки
Бохон, -на, бохунець, -нця, м. и пр. = бухан, буханець. Хліба бохунець. Рудан. I. 67.
Дури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Надтиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. надти́хнути, -хну, -неш, гл. Притихнуть, нѣсколько стихнуть. Може надтихне трохи вітер. Камен. у.
Порозбуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Разуться (о многихъ). Тут не глибоко: порозбуваємось та й перебредемо.
Походне, -но́го, с. Плата въ цехъ отъ вновь поступающаго. Козел. у.
Примастити Cм. примащувати.
Пчола, -ли, ж. = бджола. Ум. пчілка. Пчілка вкусила. Грин. III. 313.
Розсвітитися, -чуся, -тишся, гл. Разгорѣться. Тільки що розсвітились (зірочки), та й то не зовсім ясно, а наче крізь серпанок. Кв. І. 28.
Шабля, -лі, ж. 1) Сабля. Блиснем шаблями, як сонце в хмарі. Чуб. III. 277. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Ном. 2) = міч 2. МУЕ. ІІІ. 964. Ум. шабелька, шабеленька, шабелечка. КС. 1882. X. 40. Серед війська стоячи і шабельку держучи. Макс. Із під бока шабеленьку витягає. Мет. 182.
Шкідний, -а, -е. Вредный.
Нас спонсорують: