Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плюндрувати
плюнути
плюскання
плюскати
плюский
плюсклий
плюсковатий
плюскота
плюснути
плюсь!
плюта
плюха
плюхкати
плюхнути
плюща
плющати
плющити
плющитися
плякати
плякатися
плякунча
плям!
пляма
плямина
плямистий
плямити
плямитися
плямка
плямкання
плямкати
плямовитий
плямочка
плямувати
плямчук
плян
плянта
пляскати
пляскач
плястер
пляха
пляц
пляцинда
пляшка
пляшувати
плящина
пнутися
по
побабистий
побабити
побабіти
побабрати
побабувати
побабчитися
побавити
побавитися
побагатіти
побагато
побагатшати
побадьорнішати
побажати
побажатися
побазікати
побайдикувати
побалазувати
побалакати
побанити
побанувати
побаритися
побаришувати
побарложитися
побасувати
побатувати
побатькатися
побатьківськи
побатькувати
побахурувати
побачення
побачити
побачитися
побгати
побгатися
побевкати
победрина
побезглуздіти
побезсиліти
побелькотити
побенкетувати
побентежити
побердитися
поберегти
побережанин
побережжя
побережина
побережичка
побережний
побережник
побережничити
поберечи
поберігати
поберігатися
побесідувати
побешпетити
побештати
побиван
побиванка
побивання
побивати
побиватися
побивач
побивачка
побийпес
побирати
побит
побити
побитий
побитися
побитовий
побігайка
побігайчик
побіганки
Бурачник, -ка, м. Раст. Borrago officinalis L. ЗЮЗО. І. 114.
Дво́рський, -а, -е. Дворовый (человѣкъ). Дворський чоловік Кіндрат, — усією як раз сем'єю робить він на пана. О. 1862. VI. 62.
Дністро́чок, -чка, м. Ум. отъ Дністер.
Запускна́ ополо́нка. При ловлѣ рыбы неводомъ зимою та прорубь, въ которую первоначально опускается неводъ. Вас. 187. Браун. 11.
Зашкару́питися, -плюся, -пишся, гл. = зашкарубнути.
Звиса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зви́снути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34. 2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48. 3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Нагаєчка дротяночка з кілка не звисає. Чуб. V. 578.
Корзити гл. = корзати. Мнж. 182.
Надоло́нчити, -чу, -чиш, гл. Нашить надолонки. Мнж. 186. Cм. надолонка.
Норов, -ва, м. 1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був. Г. Барв. 502. 2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови — попрядки, а другії норови — досвітки. Н. п. А я твої норови добре знав, тим я тебе аж ніколи не займав. Грин. III. 208. Ум. мн. норівоньки. Десь ти, мила, норівоньки мої знаєш. Чуб. V. 593.
Фірман, -на, м. = фурман. Kolb. I. 68.
Нас спонсорують: