Вітерник, -ка, м.
1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ.
2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник.
Збі́рня, -ні, ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку.
Калмичити, -чу, -чиш, гл. Смачивать снопы въ жидкой глинѣ предъ покриваніемъ ими крышъ.
Кучерь, -ря, м. Употребляется преимущ. во мн. ч. 1) кучері. Кудри. А твій кучеръ... остригли, і рости не хоче. Голова в кучерях, як у золотому вінку. О клубящемся туманѣ: Туман, мати, по дорозі у кучері в'ється. 2) Хвостовыя перья у селезня. Кучері в качура на хвості. Галицкіе парни-покутяне украшаютъ ими свои шляпы, гдѣ они называются также кучерями. 3) Родъ орнамента съ завитками, употребляемаго въ вышивкахъ, нашивкахъ на одеждѣ, рѣзьбѣ и пр. 4) Украшенія изъ загнутаго металлическаго листа у крышки курительной трубки.
Маля́рка, -ки, ж. 1) Женщина-живописецъ. 2) Жена живописца, маляра.
Позверховний, -а, -е. Поверхностный.
Роботизна, -ни, ж. Барщина. Два дні роботизни. Ой дуки, позабірали ви наші степи й луки!... А тепер на них чужими руками роботизну справляють.
Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Гріш круглий — роснотиться. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується.
Унівець нар. см. нівець.
Шпуляр, -ра, м. У ткачей: инструмента для наматыванія нитокъ на шпульку. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупки (у ремісника лаби) веретено, замахове колесо, лучо́к.