Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порозставатися
порозставляти
порозставлятися
порозстановляти
порозстелювати
порозстелюватися
порозстрелювати
порозстригати
порозстригатися
порозступатися
порозсувати
порозсуватися
порозсуджувати
порозсукувати
порозсупонювати
порозсупонюватися
порозуміння
порозуміти 2
порозумнійшати
порозумніти
порозумнішати
порозцвірінькуватися
порозцвітати
порозцвітатися
порозціплювати
порозчавлювати
порозчахувати
порозчахуватися
порозчинювати
порозчиняти
порозчинятися
порозчищати
порозчіплювати
порозчісувати
порозчісуватися
порозчовпувати
порозчухувати
порозшарпувати
порозшматовувати
порозшморгувати
порозшнуровувати
порозштовхувати
порозшукувати
пороз'язувати
пороз'язуватися
порон
пороняти
поропити
поросити I
поросити II
пороситися I
пороситися II
поросказувати
пороскачувати
пороскашлюватися
поросквашувати
поросквітчуватися
пороскидати
пороскидатися
пороскипати
пороскипатися
пороскисати
пороскладати
пороскладатися
поросклеювати
поросклеюватися
пороскльовувати
поросковувати
поросколихувати
поросколочувати
поросколупувати
пороскопирсувати
пороскопувати
пороскоренюватися
пороскочувати
пороскочуватися
пороскрадати
пороскраювати
пороскривати
пороскриватися
пороскришувати
пороскрівавлювати
пороскроювати
пороскручувати
пороскручуватися
пороскублюватися
пороскудлувати
пороскудлуватися
пороскуйовджувати
пороскурювати
пороскушувати
пороскущуватися
порослива
порослий
поросль
поросна
пороснути
пороспадатися
пороспадлючуватися
пороспаковувати
пороспалювати
пороспалюватися
пороспанахувати
пороспарювати
пороспарюватися
пороспаскуджувати
пороспаскуджуватися
поросперізувати
поросперізуватися
пороспечатувати
пороспещувати
пороспиватися
пороспилювати
пороспинати
пороспинатися
поросписувати
поросписуватися
пороспитувати
пороспитуватися
пороспихати
Вітерник, -ка, м. 1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ. Вх. Лем. 399. 2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник. Вх. Лем. 399.
Збі́рня, -ні, ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку. Нѣжин. у.
Калмичити, -чу, -чиш, гл. Смачивать снопы въ жидкой глинѣ предъ покриваніемъ ими крышъ.
Кучерь, -ря, м. Употребляется преимущ. во мн. ч. 1) кучері. Кудри. А твій кучеръ... остригли, і рости не хоче. Федьк. І. 31. Голова в кучерях, як у золотому вінку. К. ЧР. 104. О клубящемся туманѣ: Туман, мати, по дорозі у кучері в'ється. Мет. 463. 2) Хвостовыя перья у селезня. Кучері в качура на хвості. Левиц. Пов. 183. Галицкіе парни-покутяне украшаютъ ими свои шляпы, гдѣ они называются также кучерями. Kolb. 3) Родъ орнамента съ завитками, употребляемаго въ вышивкахъ, нашивкахъ на одеждѣ, рѣзьбѣ и пр. Kolb. І. 49. Шух. І. 128, 303. 4) Украшенія изъ загнутаго металлическаго листа у крышки курительной трубки. Шух. І. 276.
Маля́рка, -ки, ж. 1) Женщина-живописецъ. 2) Жена живописца, маляра.  
Позверховний, -а, -е. Поверхностный.
Роботизна, -ни, ж. Барщина. Два дні роботизни. Гн. II. 228. Ой дуки, позабірали ви наші степи й луки!... А тепер на них чужими руками роботизну справляють. Мир. ХРВ. 86.
Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Чуб. V. 200. Гріш круглий — роснотиться. Ном. №9924. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Мил. 216. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. Мир. ХРВ. 50. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. К. Іов. 81. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. ІІ. 182.
Унівець нар. см. нівець.
Шпуляр, -ра, м. У ткачей: инструмента для наматыванія нитокъ на шпульку. Уман. у. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупки (у ремісника лаби) веретено, замахове колесо, лучо́к. МУЕ. III. 14, 15.
Нас спонсорують: