Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порозставатися
порозставляти
порозставлятися
порозстановляти
порозстелювати
порозстелюватися
порозстрелювати
порозстригати
порозстригатися
порозступатися
порозсувати
порозсуватися
порозсуджувати
порозсукувати
порозсупонювати
порозсупонюватися
порозуміння
порозуміти 2
порозумнійшати
порозумніти
порозумнішати
порозцвірінькуватися
порозцвітати
порозцвітатися
порозціплювати
порозчавлювати
порозчахувати
порозчахуватися
порозчинювати
порозчиняти
порозчинятися
порозчищати
порозчіплювати
порозчісувати
порозчісуватися
порозчовпувати
порозчухувати
порозшарпувати
порозшматовувати
порозшморгувати
порозшнуровувати
порозштовхувати
порозшукувати
пороз'язувати
пороз'язуватися
порон
пороняти
поропити
поросити I
поросити II
пороситися I
пороситися II
поросказувати
пороскачувати
пороскашлюватися
поросквашувати
поросквітчуватися
пороскидати
пороскидатися
пороскипати
пороскипатися
пороскисати
пороскладати
пороскладатися
поросклеювати
поросклеюватися
пороскльовувати
поросковувати
поросколихувати
поросколочувати
поросколупувати
пороскопирсувати
пороскопувати
пороскоренюватися
пороскочувати
пороскочуватися
пороскрадати
пороскраювати
пороскривати
пороскриватися
пороскришувати
пороскрівавлювати
пороскроювати
пороскручувати
пороскручуватися
пороскублюватися
пороскудлувати
пороскудлуватися
пороскуйовджувати
пороскурювати
пороскушувати
пороскущуватися
порослива
порослий
поросль
поросна
пороснути
пороспадатися
пороспадлючуватися
пороспаковувати
пороспалювати
пороспалюватися
пороспанахувати
пороспарювати
пороспарюватися
пороспаскуджувати
пороспаскуджуватися
поросперізувати
поросперізуватися
пороспечатувати
пороспещувати
пороспиватися
пороспилювати
пороспинати
пороспинатися
поросписувати
поросписуватися
пороспитувати
пороспитуватися
пороспихати
Грана́точка, -ки, ж. Форточка? Приїзджає в подвіренько, поковтує в гранаточку: «Вийди, вийди, Романочку». АД. І. 300.
Плац, -цу, м. 1) Вообще мѣсто и въ особенности, гдѣ прежде было жилье. Чуб. VI. 304, 404. 2) Площадь. Грин. II. 75.
Поз'їдати, -да́ю, -єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Харьк. у. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. Харьк. у. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали. АД. І. 94.
Полусеток, -тка, м. ? Накупив шість полусетків полотна. Драг. 336.
Прибажний, -а, -е. Изъ прихоти желаемый. Вх. Зн. 55.
Прочанин, -на, м. Богомолець; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Котл. Ен. І. 16. Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями. МВ. І. 17.
Рискалина, -ни, ж. Рукоятка заступа. Хотин. у.
Рябканистий, -а, -е. Пестрый. Cм. рябий 1. Вх. Зн. 61.
Склярчук, -ка, м. Подмастерье у стекольщика.
Штрики-брики, мн. Въ загадкѣ: коза. Чуб. 1. 306.
Нас спонсорують: