Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порозставатися
порозставляти
порозставлятися
порозстановляти
порозстелювати
порозстелюватися
порозстрелювати
порозстригати
порозстригатися
порозступатися
порозсувати
порозсуватися
порозсуджувати
порозсукувати
порозсупонювати
порозсупонюватися
порозуміння
порозуміти 2
порозумнійшати
порозумніти
порозумнішати
порозцвірінькуватися
порозцвітати
порозцвітатися
порозціплювати
порозчавлювати
порозчахувати
порозчахуватися
порозчинювати
порозчиняти
порозчинятися
порозчищати
порозчіплювати
порозчісувати
порозчісуватися
порозчовпувати
порозчухувати
порозшарпувати
порозшматовувати
порозшморгувати
порозшнуровувати
порозштовхувати
порозшукувати
пороз'язувати
пороз'язуватися
порон
пороняти
поропити
поросити I
поросити II
пороситися I
пороситися II
поросказувати
пороскачувати
пороскашлюватися
поросквашувати
поросквітчуватися
пороскидати
пороскидатися
пороскипати
пороскипатися
пороскисати
пороскладати
пороскладатися
поросклеювати
поросклеюватися
пороскльовувати
поросковувати
поросколихувати
поросколочувати
поросколупувати
пороскопирсувати
пороскопувати
пороскоренюватися
пороскочувати
пороскочуватися
пороскрадати
пороскраювати
пороскривати
пороскриватися
пороскришувати
пороскрівавлювати
пороскроювати
пороскручувати
пороскручуватися
пороскублюватися
пороскудлувати
пороскудлуватися
пороскуйовджувати
пороскурювати
пороскушувати
пороскущуватися
порослива
порослий
поросль
поросна
пороснути
пороспадатися
пороспадлючуватися
пороспаковувати
пороспалювати
пороспалюватися
пороспанахувати
пороспарювати
пороспарюватися
пороспаскуджувати
пороспаскуджуватися
поросперізувати
поросперізуватися
пороспечатувати
пороспещувати
пороспиватися
пороспилювати
пороспинати
пороспинатися
поросписувати
поросписуватися
пороспитувати
пороспитуватися
пороспихати
Берегою Творит. пад. отъ берег. Форма эта встрѣчается въ пѣснѣ: Пливе віночок краєм Дунаєм, а вона за нею (вм. за ним) все берегою. Чуб. ІІІ. 304.
Віддушувати, -шую, -єш, сов. в. віддушити, -шу, -шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Глузд, -ду, м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. з глузду зсунутися, з'їхати, скрутитися, спасти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. глузди відбити. Лишить разсудка. Ном. № 6333. до глузду прийти. а) образумиться; б) опомниться. глузду відбитися. Лишиться ума, рехнуться.
Дострига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. достри́гти, -жу́, -же́ш, гл. Достригать, достричь. Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха. Мнж. 121.
Здорова́нь, -ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у.
Орішина, -ни, ж. Орѣховое дерево. Ой ходила. Марусечка по леваді, та садила орішину у три ряди. Мил. 145. Зеленая й орішина од сонечка ізов'яла. Чуб. V. 230.
Паламарчин, -на, -не. Принадлежащій женѣ пономаря. Дивлюсь на племінників паламарчиних. О. 1862. V. 53.
Покривулити, -лю, -лиш, гл. 1) Искривить. 2) Поѣхать не прямой дорогой. Поїхав не по прості дорозі, а покривулив. Ном. № 14086.
Різко нар. 1) Рѣзко, пронзительно. Грайте, музики, різко, кланяйся, Ганнусе, матусі низько. Н. п. Камен. у. 2) Жестко. 3) Быстро. Мил. 134.
Четверуватися, -руюся, -єшся, гл. Запрягать двѣ пары воловъ въ возъ (при тяжелой клади). Міусск. окр.
Нас спонсорують: