Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порозставатися
порозставляти
порозставлятися
порозстановляти
порозстелювати
порозстелюватися
порозстрелювати
порозстригати
порозстригатися
порозступатися
порозсувати
порозсуватися
порозсуджувати
порозсукувати
порозсупонювати
порозсупонюватися
порозуміння
порозуміти 2
порозумнійшати
порозумніти
порозумнішати
порозцвірінькуватися
порозцвітати
порозцвітатися
порозціплювати
порозчавлювати
порозчахувати
порозчахуватися
порозчинювати
порозчиняти
порозчинятися
порозчищати
порозчіплювати
порозчісувати
порозчісуватися
порозчовпувати
порозчухувати
порозшарпувати
порозшматовувати
порозшморгувати
порозшнуровувати
порозштовхувати
порозшукувати
пороз'язувати
пороз'язуватися
порон
пороняти
поропити
поросити I
поросити II
пороситися I
пороситися II
поросказувати
пороскачувати
пороскашлюватися
поросквашувати
поросквітчуватися
пороскидати
пороскидатися
пороскипати
пороскипатися
пороскисати
пороскладати
пороскладатися
поросклеювати
поросклеюватися
пороскльовувати
поросковувати
поросколихувати
поросколочувати
поросколупувати
пороскопирсувати
пороскопувати
пороскоренюватися
пороскочувати
пороскочуватися
пороскрадати
пороскраювати
пороскривати
пороскриватися
пороскришувати
пороскрівавлювати
пороскроювати
пороскручувати
пороскручуватися
пороскублюватися
пороскудлувати
пороскудлуватися
пороскуйовджувати
пороскурювати
пороскушувати
пороскущуватися
порослива
порослий
поросль
поросна
пороснути
пороспадатися
пороспадлючуватися
пороспаковувати
пороспалювати
пороспалюватися
пороспанахувати
пороспарювати
пороспарюватися
пороспаскуджувати
пороспаскуджуватися
поросперізувати
поросперізуватися
пороспечатувати
пороспещувати
пороспиватися
пороспилювати
пороспинати
пороспинатися
поросписувати
поросписуватися
пороспитувати
пороспитуватися
пороспихати
Баришівник, -ка, м. Посредникъ при покупкѣ, факторъ, маклеръ. Шух. І. 85. Фр. Пр. 23.
Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася. Шевч. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. Аф. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк., Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Н. п. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.
Брилик, -ка, бриличок, -чка, м. Ум. отъ бриль.
Жи́гавка м жи́галка, -ки, ж. Крапива, Urtica dioica, — urens. ЗЮЗО. І. 140. Вх. Пч. I. 13. Жигалков напарена. Гол. IV. 530.
Княжевський, -а, -е. Княжескій. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах. Стор. МПр. 65.
Мацюра́, -ри, ж. Палка толстая. Він мене оперезав сучковатою мацюрою по спині, отакою — в руку завтовшки. Александров. у.
Мачи́на, -ни, ж. = мача. Ум. мачинка, мачи́ночка. О. 1861. III. Гул.-Арт. 106.
Напри́шкуватий, -а, -е. Дерзкій, буйный. Кіевск. у.
Рюмати, -маю, -єш, гл. Плакать. Та годі тобі рюмати.
Тілікання, -ня, с. Пиликанье, плохая игра на скрипкѣ. Шейк.
Нас спонсорують: