Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поодм..
поодн..
поодноборонь
поодп..
поодр..
поодружувати
поодружуватися
поодс..
поодт..
поодужувати
поодурювати
поодх..
поодц..
поодч..
поодш..
поодщ..
поодягати
поодягатися
пооженювати
пооженюватися
поожереблюватися
пооживати
пооживляти
пооздоблювати
поозувати
поопадати
поопинятися
поописувати
пооповіщати
поопоганювати
поопускати
поопускатися
поопухати
поорати
поорендувати
поорудувати
поосажувати
поосвідчати
поосвідчувати
поосвічувати
пооселювати
пооселюватися
поосипатися
поосідати
поосідатися
поосідлувати
пооскомити
пооскомитися
пооскоромлювати
пооскоромлюватися
поослабати
поославлювати
поосмілюватися
поосміювати
поосновувати
поосолоджувати
поосоружуватися
пооставляти
поостуджувати
поосушувати
поотруювати
поотуманювати
поохабляти
поохаювати
поохкати
поохлябуватися
поохолоджувати
поохотити
поохотитися
поохочувати
поохрещувати
поохрещуватися
поохрипати
пооцінювати
поочищати
поошукувати
попава
попадати
попадати 2
попадатися 1
попадатися 2
попаденко
попадин
попадиця
попадька
попадя
попайдити
попакостити
попакувати
попакуватися
попаламарювати
попалати
попалахкотіти
попалити
попалитися
попаніти
попантрувати
попанувати
попанькатися
попанячитися
попарити
попаритися
попартачити
попартолити
попарторити
попарубкувати
попарувати
попаруватися
попаршивіти
попас
попасання
попасати
попасище
попасішникувати
попаски
попаскудити
попасти
попасувати
попатлати
попатрати
Безцінь, -ні, ж. Безцѣнокъ. Употребл. чаще всего съ предл. за: за безцінь — за безцѣнокъ. За безцінь по'ддає мещанам здобич. К. НС. 103. Овечата, свині, корови — все за безцінь пішло. Мир. Пов. I. 111.
Бзина, -ни, ж. = бузина. Желех. Шух. І. 18. ЕЗ. V. 89.
Ґрана́т, -ту, м. = Граната. Желех.
Дими́нець, -нця,, м. = Димарь. Вх. Зн. 15. въ паху, подъ мышками. Камен. у. См. Дімениця.
Запа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. запа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. Левиц. І. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2)чай. Заварить чай.
Конфедерація, -ції, ж. Конфедерація. Встає шляхетськая земля, і — разом сто конфедерацій. Шевч. 131.
Отемніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть. Годів сім мені було, як я отемнів. Харьк. На старість царь той отемнів і тяжко нудив світом, не бачив, як красуєсь світ зимою, а не літом. Млак. 71.
Перехід, -хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. Чуб. III. 128. То поляки через три ріки три переходи мали. Макс. 2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. Чуб. V. 136 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. Грин. II. 319. У дѣтей: родимець, сильныя судороги. Мил. 34, 19.
Пошептати, -пчу, -чеш, гл. Пошептать. Стор. МПр. 42.
Розум, -му, м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. на ро́зум навести. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. з ро́зуму звести. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. навчати ро́зуму, навчати на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. ІІ. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. ІІ. 9. до ро́зуму приймати. Внимательно слушать. до ро́зуму дійти. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. ІІ. 36. до ро́зуму довести. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. добрати ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. в ро́зум прийти. Образумиться. не сповна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. І. 187. перевестися на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. спасти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. піти, ходити до голови по розум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. ІІ. 157. 2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. І. 244. Ум. розумець, розумок, розумочок, розумонько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.
Нас спонсорують: