Забува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. забу́тися, -дуся, -дешся, гл. 1) = забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Забувся на його. 2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. Забудеться горе.
Зале́вчник, -ка, м. Чека въ оси экипажа.
Залю́тий, -а, -е. = лютий. Зімонька-зіма та залюта була.
Їхавиця, -ці, ж. Ѣзда. Ум. їхавичка. Де під'їхать, де пішки, — хоч би погана їхавичка.
Ліпе́ць, -пця́, м. Хлѣбный шарикъ.
Мо́ре, -ря, с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває.
Пообламуватися, -муємося, -єтеся, гл. Обломиться (во множествѣ).
Потужник, -ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою Редшіде й Кантеміре... ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали.
Рукодайний, -а, -е. Добровольный. Рукодайний слуга.
Слимачок, -чка, м. Ум. отъ слимак.