Догорі́лий, -а, -е. Догорѣвшій.
Захи́стник, -ка, м. Защитникъ.
Леп, -пу, м. Нечистота на тѣлѣ, потная грязь. Лепу на руках багато.
Напі́й, -по́ю, м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати.
Побігач, -ча, м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ.
Повитрухувати, -хую, -єш, гл. Вытрясти (во множествѣ). Вітри повитрухували зерно з колосків.
Позаповзати, -заємо, -єте, гл. Заползти (о многихъ).
Поклонець, -нця, м. = поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Синова, -вої, ж. Жена сына.