Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повиломлювати
повиломляти
повилуплювати
повилуплюватися
повилущувати
повимазувати
повимальовувати
повимантачувати
повиманювати
повимащати
повимережувати
повимерзати
повимінювати
повимірати
повимітати
повимокати
повиморожувати
повиморювати
повимотувати
повимочувати
повимощувати
повимудровувати
повимуштровувати
повинен
повинитися
повинний
повинність
повинно
повинорювати
повиносити
повинуватити
повинуватитися
повинути
повинюхувати
повиняньчувати
повипадати
повипалювати
повипарювати
повипивати
повипилювати
повипинати
повипинатися
повиписувати
повипихати
повипікати
повипірати
повиплакувати
повиплачувати
повипливати
повиплітати
повиплоджувати
повиплоджуватися
повиплутувати
повипльовувати
повиплюндровувати
повиплюскувати
повиповнювати
повиполіскувати
повиполювати
повипорювати
повиправдувати
повиправдуватися
повиправляти
повипрівати
повипродувати
повипростувати
повипростуватися
повипручуватися
повипрягати
повипрядати
повипускати
повираховувати
повиривати
повириватися
повиринати
повирівнювати
повирівнюватися
повирізняти
повирізнятися
повирізувати
повирімнювати
повироблювати
повиробляти
повиростати
повирощувати
повирубувати
повиряжати
повиряжатися
повирятовувати
повирячувати
повисаджувати
повисапувати
повисватувати
повисвічувати
повиселювати
повисипати
повисиплятися
повисипувати
повисівати
повисікати
повисіти
повискакувати
повискаляти
повискрібати
повискувати
повислужувати
повислужуватися
повислухувати
повисмалювати
повиснути
по-високу
повисолоплювати
повиставляти
повистарювати
повистріпувати
повистріпуватися
повистромлювати
повистромлюватися
повистругувати
повиступати
Бузя, -зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Гардувати, -дую, -єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчикомъ. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.
Гудзь и гудзя́! II меж. = Гуджа. Гн. І. 25. Kolb. I. 65.
Мале́ча, -чі, ж. соб. Малыя дѣти. Конотоп. у.
Нехвалитний, -а, -е. Не хваленый. Та воно часом з нехвалитного та бува добре.
Переоначити, -ся. Cм. переоначувати, -ся.
Пересуд, -ду, м. 1) Вторичный судъ. 2) Судебная пошлина, взыскиваемая въ пользу суда съ проигравшаго процессъ. Не будеш пересудів брати. АД. І. 136. 3) мн. Пересуды, сплетни. 4) Предразсудокъ. К. МБ. XI. 143. Ми пересуди давнішні занедбали. К. МБ. III. 256. Ум. пересудок. А суддя судить, пересудки бере, пересудки бере, на скам'ю кладе. Н. п.
Полумацьок, -цька, м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. О. 30743 гектол. Давав полумацьок вівса. МУЕ. III. 58.
Порозбуркувати, -кую, -єш, гл. Разбудить, разогнать сонъ (многимъ).
Послати I, -ся. Cм. посилати, -ся.
Нас спонсорують: