Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підчищати
підчіпок
підчісувати
підчорнити
підчулити
підчулювати
підчухрати
підшальовувати
підшивайло
підшивати
підшивка
підшийник
підшийок
підшильовувати
підшити
підшкильнути
підшкурний
підштанки
підштовхнути
підштовхувати
підштрикень
підштрикнути
підштрикувати
під'юджувати
під'ядлівчак
під'язати
під'язичниця
під'язник
під'язувати
під'язуватися
під'ярок
піжити
піжмурки
піздріти
пізнавати
пізнаватися
пізнитися
пізній
пізніхірочка
пізно
пізріти
пізьма
пійло
піймяти
пійниця
пійняти
пійнятися
пійстра
пійти
пікати
пікинер
пікинерія
пікинерський
пікинерувати
піківний
піклування
піклуватися
пікний
пікувати
піл
пілка
пілляти
пілтина
пілть
пільга
пільгувати
пільський
пільх
піля
пімперля
пімста
пімстити
піна
пінити
пінка
пінна
пінняк
пінявий
піняз
піняти
піп
пір
пірвати
пірватися
пірзний
пірина
пірити
пір'їна
пірнати
пірнач
пірначка
пірник
пірникоза
пірнути
пірце
пірчити
пірчун
пір'я
пір'яний
пір'ячко
пісенька
пісі
піскля
пісковатий
пісковатиця
пісковий
піскоглід
піскозоба
піскозоблиця
піскуватий
піскуваха
післанець
післанський
післати
післище
після
піснечка
пісний
пісникати
пісниковий
Багатенький, -а, -е., Ум. отъ багатий. Довольно богатый. Був собі один чоловік багатенький, мав собі корів доволі. Рудч. Ск. II. 167. Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька, то взяв би тебе до себе, до свого батенька. Чуб. V. 115.
Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. ІІ. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. І. 47. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.
Заво́їстий, -а, -е. Воинственный, задорный. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовс.).
Івасик, -ка, м. Раст. Trifolium montanum L., T. pratense L. ЗЮЗО. І. 139.
Ля́лько, -ка, с. Зрачекъ въ глазу. Вх. Лем. 433.
Одій.. Cм. отъ відіймати до відійти.
Самодержавець, -вця, м. Самодержець. Шевч. ІІ. 245.
Утикати II, -каю, -єш, сов. в. уткати, утчу, -чеш, гл. 1) Вставлять, вставить въ ткань во время тканья, воткать. 2) Только сов. в. Соткать извѣстное количество. Учора як воно (дитина) успалосє, то так довго спало: цілу губку я уткала. Черн. у.
Ферделинка, -ки, ж. = ділетка. Вх. Зн. 74.
Шапкувати, -ку́ю, -єш, гл. Снимать шапку, стоять безъ шапки, низкопоклонничать. Шапкує перед нею. Мнж. 112. Первий чоловік у громаді, котрому всі шапкували й поважали. О. 1862. IV. 74. По мові сій шапкую вас, вітаю та й до домівок з миром одпускаю. К. Бай. 23.
Нас спонсорують: