Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підліток 2
підліщки
підлоб'я
підлога
підлоґоння
підложе
підложити
підложниця
підлубник
підльодний
підлюбляти
підлягати
підлящ
підмагати
підмазати
підмазування
підмазувати
підмайстер
підмальовувати
підманити
підмантачити
підмантачувати
підманути
підманювати
підмаренник
підмастерок
підмастити
підмащувати
підмезинний палець
підмерти
підмет
підметець
підмивати
підмиватися
підмила
підмитва
підмити
підмісити
підмітати
підмішати
підмова
підмовити
підмовляння
підмовляти
підмовлятися
підмовонька
підмога
підмогоричити
підмогоричувати
підмогти
підмогтися
підможка
підмокати
підмолодь
підморгнути
підморгувати
підмостити
підмостка
підмотувати
підмочити
підмочувати
підмощати
підмощатися
підмощувати
підмощуватися
підмуровувати
підмурок
підмурувати
піднебення
піднебесний
підневідити
підневіжувати
підневолити
підневолювати
піднести
підніб'я
підніжжя
підніжка
підніжок
піднімати
підніматися
підняток
підняття
підо
підо..
підобідання
підозренний
підозрити
підойма
підок
підопасанє
підопліка
підоплічє
підорати
підосишник
підосінь
підотавитися
підотаманчий
підохотити
підохочувати
підошва
підпавок
підпадати
підпал
підпалайка
підпалак
підпалакати
підпалий
підпалити
підпалкувати
підпалля
підпалок
підпалювання
підпалювати
підпалюватися
підпанок
підпарити
підпарубочий
підпарувати
підпарювати
Абшито́ваний, -а, -е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований. Фр. Пр. 1.
Довікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
Зане́хтувати, -тую, -єш, гл. = занехаяти.
Зжина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зжати, зіжну, -неш, гл. Сжинать, сжать. Зжав менший брат свою пшеницю. Стор. І. 22. Наш Господар рано встав, зо всіх полів жито зжав. Грин. III. 671.
Зміркувати, -ку́ю, -єш, гл. Сообразить. К. Іов. 45. Зміркували, зрахували, що з козака буде. К. Досв. 163.
Мать нар. = мабуть. Лебед. у.
Псюрник, -ка, м. Псарь, собачникъ. Черк. у.
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Скосистий, -а, -е. Наискось стоящій, наклонный. Скосиста гора. Вх. Лем. 466.
Хибч, -чі, ж. Неправильность, недостатокъ, порокъ. Тут єсть якась хибч. Кіевск. у. Бридкий, як хибчі. Ном. № 8492.
Нас спонсорують: