Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підліток 2
підліщки
підлоб'я
підлога
підлоґоння
підложе
підложити
підложниця
підлубник
підльодний
підлюбляти
підлягати
підлящ
підмагати
підмазати
підмазування
підмазувати
підмайстер
підмальовувати
підманити
підмантачити
підмантачувати
підманути
підманювати
підмаренник
підмастерок
підмастити
підмащувати
підмезинний палець
підмерти
підмет
підметець
підмивати
підмиватися
підмила
підмитва
підмити
підмісити
підмітати
підмішати
підмова
підмовити
підмовляння
підмовляти
підмовлятися
підмовонька
підмога
підмогоричити
підмогоричувати
підмогти
підмогтися
підможка
підмокати
підмолодь
підморгнути
підморгувати
підмостити
підмостка
підмотувати
підмочити
підмочувати
підмощати
підмощатися
підмощувати
підмощуватися
підмуровувати
підмурок
підмурувати
піднебення
піднебесний
підневідити
підневіжувати
підневолити
підневолювати
піднести
підніб'я
підніжжя
підніжка
підніжок
піднімати
підніматися
підняток
підняття
підо
підо..
підобідання
підозренний
підозрити
підойма
підок
підопасанє
підопліка
підоплічє
підорати
підосишник
підосінь
підотавитися
підотаманчий
підохотити
підохочувати
підошва
підпавок
підпадати
підпал
підпалайка
підпалак
підпалакати
підпалий
підпалити
підпалкувати
підпалля
підпалок
підпалювання
підпалювати
підпалюватися
підпанок
підпарити
підпарубочий
підпарувати
підпарювати
Ґля́ґанець, -нця, м., ґля́ґанка, -ки, ж. Створоженное молоко, сладкій творогъ. Аф. 361. Грин. ІІІ. 561.
Киса, -си, ж. 1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448. 2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.
Лі́тішний, -а, -е. = літошній. Вх. Зн. 33. Желех.
Настопірити, -рю, -риш, гл. = насторошити.
Начервонити, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать краснымъ.
Перегуляти, -ля́ю, -єш, гл. Прогулять.
Розвернути, -ся. Cм. розвертати, -ся.
Танцерник, -ка, м. Раст. Malva sylvestris L. Анн. 208.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. Волч. у. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. Чуб. ІІ. 375. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. Гол. І. 349. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. Ном. № 8813. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав. Новомос. у.
Фіст, фоста, м. 1) = хвіст 1. 2) Ручка, рукоятка въ различныхъ снарядахъ: киркѣ, лопатѣ, трещеткѣ (Cм. деркач 4), в решітці (Cм. решітка 5), у валька, которымъ бьютъ бѣлье, у маґлівни́ці, у ложки и пр. у вилъ и въ инструментахъ, похожихъ на вилы (напр. веретінник); также у нѣкоторой посуды, напр. у глиняной кастрюли. Шух. І. 164, 166, 167, 247, 154, 149, 194, 264. 3) Концы гарусной нитки, вплетенной въ косу. Шух. І. 123. Cм. хвіст. Ум. фостик. Чуб. V. 635. Шух. І. 278.
Нас спонсорують: