Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Зазнайо́мити, -ся. Cм. зазнайо́млювати, -ся.
Закріпи́ти, -ся. Cм. закріпляти, -ся.
Зати́нчивий и зати́нчливий, -а, -е. Не поддающійся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває.
Кнуровина, -ни, ж. Мясо борова.
Міх I, мо́ху, м. = мох. Стара, старезна, аж її міх покрив.
Передати, -ся. Cм. передавати, -ся.
Прохатися, -хаюся, -єшся, гл. Проситься. Став прохаться на ніч. Дочка в батька прохалася: ой піду мій батеньку, на круту гору погуляю.
Скрипиця, -ці, ж. 1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та забийте в кайдани, а на руки скрипиці. Скували ніжки да скрипицею. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начиння, скрипицями наз. та часть блока (жабки), въ которой обращается каточекъ.
Усмолювати, -люю, -єш, сов. в. усмоли́ти, -лю, -лиш, гл. Осмоливать, осмолить.