Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попропивати
попропиватися
попроривати
попрорізувати
попроростати
попрорубувати
попросити
попроситися
попросом
попростати
попроститися
попростювати
попростягати
попростягатися
попротив
попротоптувати
попротоптуватися
попрохати
попрохатися
попроциндрювати
попрочищати
попрошпечуватися
попрощати
попрощатися
попруг
попруга
попружка
попрутикувати
попручатися
попряди
попрядки
попрямувати
попрямуватися
попряник
попрясти
попрястися
попрятати
попрятниця
попрятно
попрятувати
попряхи
попсування
попсувати
попсуватися
попування
попувати
попудити
попужнути
попукати
попукатися
попукач
попуск
попускати
попускатися
попуст
попустити
попустошити
попустувати
попутати
попутник
попухнути
попхатися
попхенькати
попхикати
попхнути
поп'ястися
пора
порада
порадити
порадіти
порадливий
порадний
порадник
порадниця
порадничок
порадонька
порадувати
порадуватися
поражати
поражатися
пораза
поразгівлятися
пораздратовувати
поразити
поразка
порай
поралити
пораненьку
поранина
поранити
поранитися
поранка
поранку
поранник
порання
порано
порати
поратися
поратівник
поратування
поратувати
поратунок
порахубитися
порахувати
порахуватися
порахунок
порачити
порачкувати
пораяти
порвати
порватися
поребрина
пореготати
пореготатися
порекло
поремствувати
поремствуватися
поренчата
порепатися
поржавіти
Ґаздува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Хозяйничать. Гн. І. 160. Як я буду ґаздувати такий молоденький? Гол. II. 380.
Завзя́тість, -тости, ж. Отвага, стойкость въ преслѣдованіи цѣли, упорство, ожесточеніе, злоба. Воєнна буря закрутила, латинське серце замутила, завзятість всякого бере. Котл. Ен. IV. 63. Завзятістю сповняє Україну. К. ЦН. 201. В завзятості страшний. К. МБ. XI. 144. Господарство своє позаводили вони не так доглядом, як завзятістю. Їх усяке боїться, чи сусіда, чи наймит; з убогого вони уміють здерти своєю запомогою і з поденника викрутять останню краплю поту. Г. Барв. 162.
Зачина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. зача́тися, -чну́ся, -не́шся, гл. Начинаться, начаться. Як світ зачався, то люде так Богу молились. О. 1862. V. 79. Нове життя зачалося. Мир. Пов. І. 142.
Зганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, -не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. Макс. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. Мет. 346. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. Рудч. Ск. II. 188. 3)з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? Чуб. V. 233. 4) — ти́рсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня. Вас. 163.
Змушати, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш, сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.
Начепити, -ся. Cм. начіплювати, -ся.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали. МВ. (О. 1862. І. 91).
Позруйновувати, -вую, -єш, гл. Разорить, разрушить, развалить (во множествѣ).
Спільжити, -жу, -жиш, гл. Ослабить. Мусить долішний обруч підбити угору, аби трохи спільжити — звільнити доґи та тоді забити дно у затір. Шух. І. 250.
Стрімголов нар. Стремглавъ, опрометью. Стрімголов було кидається з хати. МВ. І. 46. Крикнула хозяйка з ляку, та стрімголов на двір. Рудч. Ск. II. 59.
Нас спонсорують: