Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поденок
поденщина
подеревеніти
подереча
подержати
подерти
подертися
подесенщина
подесьбіч
подесятерити
подешевити
подешевіти
подеякий
подзвін
подзвінний
подзвіння
подзвонити
подзвонитися
подзвонювати
подзеленчати
подзеленькати
подзенькати
подзєґун
подзижчати
подзьобати
подзюбати
подзюбатися
подзюрити
поди
подибати
подив
подивити
подивування
подивувати
подимати
подимне
подимок
подимщина
подина
подирати
подирбати
подирчати
подих
подихати
подихати 2
подичавіти
подібний
подібність
подібно
подівати
подіватися
подівок
подівувати
подій
поділ
поділ 2
поділити
поділля I
поділля II
поділок I
поділок II
поділом
поділшливий
подільчивий
подільчивість
поділющий
поділяти
поділятися
подімство
подінути
подіркуватий
подіркуватіти
подірчавіти
подіти
подітися
подія
подіяти
подіятися
подлубати
подлубатися
подляк
подлятися
подмух
подмухати
подніпрянець
подніпрянщина
подністря
подністрянщина
подоба
подобання
подобати
подобатися
подобенство
подобень
подобитися
подобігати
подобний
подобно
подобонька
подобріти
подобрішати
подобувати
подоважувати
подоварювати
подоварюватися
подовбати
подовбатися
подовершувати
подовж
подовжити
подовжний
подовідуватися
подоводжувати
подоводити
подоволочувати
подовш
подовшати
подовшити
подоганяти
подогледжуватися
Заси́віти, -вію, -єш, гл. 1) Посѣдѣть. 2) Засѣрѣть. Аф. 434.
Кований, -а, -е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. ся на обидві кована. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. І. 193. 3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є. Звенигор. у. 4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. К. ЧР. 42. 5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить... и смалять кованого или білого. Сим. 142. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць. О. 1862. II. 25.
Розділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124.
Роскачати Cм. роскачувати.
Срібник, -ка, м. = срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180.
Стенатися, -на́юся, -єшся, сов. в. стену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Встряхиваться, встряхнуться, рвануться. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. І. 6. Стенулась од його бігти. МВ. (О. 1862. І. 79). 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть. Чуб. V. 859. Стенулися кватирочки, як сіли світилочки; не так ще стенуться, як пива напються. МУЕ. ІІІ. 124. Молода йде із дружками і не стенеться! Іде, як пава пливе. Г. Барв. 390. Ой лугами йду, — луги розвиваються, берегами йду, — береги стенаються. Н. п. О водѣ: стенутися — всколыхнуться. Іно ввійшов у воду цавком, море стенулося і затопилося всьо. Гн. 1. 34.
Стрепехатися, -хаюся, -єшся, сов. в. стрепехнутися, -хнуся, -нешся, гл. Вздрагивать, вздрогнуть. Душа не озивалась, не стрепехалось серце. МВ. ІІ. 196. Його серце мстиво якось стрепехнулось у грудях. МВ. (О. 1862. І. 87).
Чистобрьоха, -хи, об. Кто вретъ искусно, безъ запинки. Инший і правди так..... не роскаже, як він було збреше: уже чистобрьоха був покійний! О. 1861. V. 67.
Шатувати, -тую, -єш, гл. Спѣшить. Вх. Лем. 484.
Шкваритися, -рюся, -ришся, гл. Жариться. Шквариться, як шкурат на жару. Ном. № 2503. Сластьони шкварились. Греб. 372.
Нас спонсорують: