Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порзний
порзнитися
поривати
пориватися
поризькати
порикожа
поримарювати
поринати
поринути
поринути 2
порипати
порипатися
порипіти
порискати
порисувати
порисуватися
порити
поритися
порихтувати
пориш
поріб
порібля
порібрє
порібрина
поріб'я
порівняти
порівнятися
порівці
поріг
поріддя
порідішати
поріднити
поріднитися
порідня
порідшати
поріж
поріженько
поріжок
порізати
порізатися
порізник
порізникувати
порізнити
порізнитися
порізно
порікати
порікувати
поріст
порічанин
порічки
порічківка
порічковий
поріччя
поркиниці
порклиця
порнути
порняла
поробити
поробитися
поробляти
поробок
поровий
порода
породити
породитися
породичатися
породілля
порожденниця
порожнем
порожник
порожній
порожнювати
порожня
порожнява
порожняк
порозбивати
порозбиватися
порозбігатися
порозбірати
порозболюватися
порозборонювати
порозборсувати
порозбризкувати
порозбризкуватися
порозбріхувати
порозбріхуватися
порозбувати
порозбуватися
порозбужати
порозбужувати
порозбуркувати
порозважати
порозважатися
порозважувати
порозвалювати
порозвалюватися
порозварювати
порозварюватися
порозвережувати
порозвертати
порозвеселяти
порозвеселятися
порозвивати
порозвиватися
порозвідувати
порозвінчувати
порозвірчувати
порозвішувати
порозводвти
порозводитися
порозвозити
порозволікати
порозволікатися
порозворушувати
порозворювати
порозв'язувати
порозв'язуватися
порозгадувати
порозганяти
порозгвинчувати
Бедзвін, -на
Вислуженька, -ки, ж. Ум. отъ вислуга.
Идол, -ла, м. 1) Идолъ. Шевч. 603. 2) Чортъ. Ув. идоля́ка. Так і загув угору той идоляка. Грин. II. 12.
Кататися, -та́юся, -єшся, гл. Кататься. Ізробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататься. Рудч. Ск.
Кришанець, -нця́, м. Родъ пряника. Солодкі кришанці медові. Мкр. Н. 31.
Мешка́ненько, -ка, с. Ум. отъ мешкання.
Плюгавенький, -а, -е., Ум. отъ плюгавий.
Потвора, -ри, об. Уродъ, чудовище. О потворі піякові буду вам співати: марузатий, пелехатий, бридкий, забабраний. Гол. III. 486.
Про́тягом нар. Протяжно. Оцю пісню у нас протягом співають. Харьк. г.
Спитлювати, -тлюю, -єш, гл. Смолоть крупичатой муки. Ярая пшениченька у стіжку. Ми її зготуємо, на коровай спитлюємо. О. 1862. IV. 13. Ой мельнику, мельниченьку, спитлюй мені пшениченьку. Грин. III. 660.
Нас спонсорують: