Акура́тно, нар. Аккуратно.
Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Деше́вший, -а, -е. Сравн. ст. отъ деше́вий. Болѣе дешевый. Та коли б же то шукати, де хліб дешевший.
Жерстяни́й, -а́, -е́. Жестяной. Купив собі самуварчик отой білий жерстяний. Затрубили у жерстяний ріг у гетьманськім дворі.
Затина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. затну́ти и затя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Ударять, ударить. Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває, Кушку Самійла у щоку затинає. Як до ліса доїжджає, дубиною затинає. Затяла її в пику. 2) Ударять, ударить рубящимъ или рѣжущимъ орудіемъ, начинать, начать рубить, рѣзнуть. 3) — кому́. Допекать, допечь, укорять, укорить. Хазяйка смика діда за рукав, щоб він уважив панотцеві, а хазяїн уговорює попа, щоб він не затинав старенькому. 4) Дѣлать, сдѣлать что съ энергіей, съ жаромъ. Сопілка зуба затинала. На вигоні дівчата затинають веснянки. Затинає по-лядськи.
Пооббілювати, -люю, -єш, гл. Оббѣлить (во множествѣ).
Пристойний, -а, -е. 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної.
2) Пригожій, красивый. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй.
Розмочувати, -чую, -єш, сов. в. розмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Іазмачивать, размочить. Скорину розмочити, душу промочити.
Страховіття, -тя, с. = страхіття. Чи ти ба, яке страховіття на дворі.
Тю меж., выраж. крикъ на волка, собаку, также на человѣка, сдѣлавшаго что-либо глупое. Два вовки так як дві тичини стоять; ми на їх: тю-тю-тю! Тю на твого батька!