Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порзний
порзнитися
поривати
пориватися
поризькати
порикожа
поримарювати
поринати
поринути
поринути 2
порипати
порипатися
порипіти
порискати
порисувати
порисуватися
порити
поритися
порихтувати
пориш
поріб
порібля
порібрє
порібрина
поріб'я
порівняти
порівнятися
порівці
поріг
поріддя
порідішати
поріднити
поріднитися
порідня
порідшати
поріж
поріженько
поріжок
порізати
порізатися
порізник
порізникувати
порізнити
порізнитися
порізно
порікати
порікувати
поріст
порічанин
порічки
порічківка
порічковий
поріччя
поркиниці
порклиця
порнути
порняла
поробити
поробитися
поробляти
поробок
поровий
порода
породити
породитися
породичатися
породілля
порожденниця
порожнем
порожник
порожній
порожнювати
порожня
порожнява
порожняк
порозбивати
порозбиватися
порозбігатися
порозбірати
порозболюватися
порозборонювати
порозборсувати
порозбризкувати
порозбризкуватися
порозбріхувати
порозбріхуватися
порозбувати
порозбуватися
порозбужати
порозбужувати
порозбуркувати
порозважати
порозважатися
порозважувати
порозвалювати
порозвалюватися
порозварювати
порозварюватися
порозвережувати
порозвертати
порозвеселяти
порозвеселятися
порозвивати
порозвиватися
порозвідувати
порозвінчувати
порозвірчувати
порозвішувати
порозводвти
порозводитися
порозвозити
порозволікати
порозволікатися
порозворушувати
порозворювати
порозв'язувати
порозв'язуватися
порозгадувати
порозганяти
порозгвинчувати
Борзити, -жу, -виш, гл. Торопить. Бѣл.-Нос.
Висловок, -вка, м. Выраженіе. Харьк. у. Навіть висловок: «ad majoren Dei gloriam» взято цілком із Корана. К. ЦН. 248.
Відбуча, -чі, ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Досипа́тися Ii, -паюся, -єшся, сов. в. доспа́тися, -плю́ся, -пи́шся, гл. Досыпаться, доспаться. До білого волоса доспався. Стор. І. 67. Ой поспи, поспи, красная дівко, та доспишся до горя. Грин. ІІІ. 262.
Зола, -ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою. Н. Вол. у.
Імела, -ли, ж. = івилга. ЗЮЗО. І. 141.
Квітчастий, -а, -е. 1) Цвѣтистый, усѣянный цвѣтами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Шевч. 628. Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. О. 1861. II. 49. 2) Разноцвѣтный, цвѣтной (о матеріяхъ). Квітчастий пояс. Чигир. у. В'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті. МВ. І. 93.
Прокрякати, -каю, -єш и -кря́чу, -чеш, ж. Прокаркать.
Прокурор, -ра, м. Прокуроръ. Нащо було Паньку прохаться в прокурори? Греб. 362.
Хапати, -паю, -єш, гл. 1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835. 2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб. 3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає. 4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грип. І. 121. 5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.
Нас спонсорують: