Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожартувати

Пожартувати, -ту́ю, -єш, гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. І. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. Н. п. З панянками пожартуєм. Шевч. 158.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАРТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАРТУВАТИ"
Биндочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бинда. 2) Косоплетка. Гол. Од. 50.
Ведмідь, -медя, м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ном. № 1213. Ум. ведмедик.
Вітряк, -ка, м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. Ум. вітрячок.
Здого́нки, -нок, ж. мн. = здогін. Петро... зараз верхи та на здогонки за Иваном. Грин. II. 282.
Злебеда́ти, -да́ю, -єш, гл. Застигнуть, накрыть. Хочуть вони тебе узнать, тебе край мене злебедать. Лавр. 33.
Ластовиний, -а, -е. Ласточкинъ. Колыб мені ластовине зілля. Мет. 61. — зілля. Раст. Chelidonium majus.
Людої́дський, -а, -е. Принадлежащій людоѣду, ему свойственный.
Печура, -ри, ж. = печера 2. Браун. 6.
Провесінь, -ні, ж. Начало весны. Настала ж провесінь і воду скрізь пустило. К. Дз. 153. Переносно: молодые годы. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Св. Л. 38.
Тупі меж. которымъ ободряютъ дѣтей стать на ноги. Шейк. Ум. тупіньки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖАРТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.