Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Жа́вряти, -ряю, -єш, гл. = жевріти.
Ізб.. Cм. зб.
Курій II, -рія, м. 1) Гермафродитъ куриной породы. 2) Еврейскій мясникъ, рѣжущій птицу.
Мере́нька, -ки, ж. = мерест 1.
Позав'язувати, -зую, -єш, гл. Завязать (во множествѣ). Назад руки (новобранцям) позав'язували.
Приморожувати, -жую, -єш, сов. в. приморозити, -жу, -зиш, гл. Примораживать, приморозить. А Юхим вухо приморозив. Безл. Приморозило. Сталъ морозъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило, а к світові приморозило.
Прим'яти. Cм. приминати.
Роззіхатися, -хаюся, -єшся, гл. Раззѣваться, много зѣвать.
Рудяний, -а́, -е́ 1) Кровавый.
2) О водѣ: покрытый ржавчиной.
