Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пабородки
пава
павидло
павиний
павич
павичевий
павичка
павідь
павіко
павічайка
павкати
павлик
павовий
паволоч
павонька
паворожка
павороз
павочка
павприця
павук
павуковий
павун
павур
павуриця
павурка
павутина
павутиння
павутиця
павучина
павучок
пав'яний
пагілля
пагін
пагністки
пагність
паговіння
пагонець
пагоння
пагорок
пагуба
пад
падалець
падалиця
падалишний
падальник
падалюк
падання
падати
падатися
падатоньки
падворок
падиволос
падина
падистий
падичій
падіж
паділ
падкати
падкатися
падковитий
падкувати
падкуватися
падло
падлюка
падлючний
падолист
падонько
падчереня
падчерка
падь
пажера
пажерливий
пажила
паз
пазати
паздеристий
паздерити
паздерник
паздір
паздір'я
пазинати
пазити
пазілки
пазовитий
пазолина
пазолки
пазорь
пазуха
пазушина
пазушшя
пай
пайда
пайдити
пайка
пайматка
пайматуся
пайматчин
пайок
пайстра
пайстровий
пак
пакати
пакелат
пакіл
пакілля
пакінь
пакісливий
пакісний 2
пакість
паклен
паклун
пакнути
пакоси
пакосний
пакосник
пакта
пакувати
пакуватися
пакунок
пакут
Бирів, -рова, м. Сельскій староста, сельскій судья. Угор. От бирова утікайте. Гол. ІІІ. 237.
Виновий 2, -а, -е. 1) Винный. Виновий льох. 2) Виноградный. Чуб. VI. 71.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Занедба́ти Cм. занедбовувати.
Збур'Янува́тіти, -тію, -єш, гл. О травѣ: засориться сорными травами. Аф. 447.
Невдяка, -ки, ж. Неблагодарность.
Понамішувати, -шую, -єш, гл. Намѣшать (во множествѣ). Понамішуй же їсти коровам та свиням. Харьк. у.
Розіходитися, -джуся, -дишся, сов. в. розійтися, йдуся, -дешся, гл. 1) Расходиться, разойтись, разбрестись, разсѣяться. Вийшли люде з церкви і розійшлися по хатах. Левиц. І. 26. Ой ви, тучі громовії, розійдітеся різно. Мет. 51. 2) Расходиться, разойтись, разставаться, разстаться. Розійдемось, серце, з тобою, як на небі місяць з зорою. Мет. 55. Душа з тілом розійшлася. Грин. ІІІ. 143. 3) Раздаваться, раздаться, расходиться, разойтись. А ти, сира земле, розступися, а тесові дошки розійдіться. Чуб. 4) Расходиться, разойтись (въ цѣнѣ). Хотіла була свиню купити, та ціною розійшлися. Харьк. г.
Сорока, -ки, ж. 1) пт. сорока. Сорока білобока. Рудч. Ск. І. 135. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 38. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) соро́ку скакати. Танцевать по лавкамъ. Когда вносятъ изъ комори сорочку новобрачной, то, завѣся иконы, всѣ присутствующіе, предводимые старшимъ дружком, держащимъ въ рукахъ сорочку, танцуютъ, съ соотвѣтствующими пѣснями, по лавкамъ и скамьямъ вокругъ стола и всей хаты, обходя ее трижды въ сторону, противоположную движенію солнца. Черниг. г. МУЕ. III. 152. б) водити соро́ки = ходити перезвою. МУЕ. III. 154.
Чівка, -ки, ж. 1) Хохолъ, волосы спереди головы. Вх. Зн. 80 Бере го за чівку. Фр. Пр. 117. 2) мн. чівки́. То-же, что и волоття у кукурузы. Шух. І. 100. Ум. чівочка. А чорнії мої очі, чівочка гладенька. Шух. І. 198.
Нас спонсорують: