Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожбурити

Пожбурити, -рю, -риш, гл. = пошпурити. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖБУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖБУРИТИ"
Воложити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать влажнымъ. Аф. 320. 2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 11.
Кнюхятий, -а, -е. Брюхастый. Борз. у.
Няв! меж. Мяу! А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.
Обірвати, -ся. Cм. обривати, -ся.
Овсяниця, -ці, ж. = вівсяниця. Ном. № 10185.
Перекивати, -ва́ю, -єш, гл. Кивать дольше чего либо. Пальцем не перекивать. Ном. № 7731.
Половня, -ні, ж. Мѣсто куда ссыпаютъ полову.
Рідина, -ни, ж. Жидкость, жижица. Конст. у. Cм. рідота.
Уродонька, -ки, ж. Ум. отъ урода.
У́чий, -а, -е. = Ове́чий. Вх. Лем. 4 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖБУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.