Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посолодіти
посолодкий
посолодко
посолодшати
посолоніти
посолонцювати
посольство
посольський
посопти
посороматися
посоромити
посоромитися
посоромно
посортувати
посотникувати
посохляний
посохнути
посохти
посохтувати
поспадати
поспасибіти
поспати
поспатися
поспашувати
поспекатися
поспивати
поспиватися
поспит
поспитати
поспитатися
поспихати
поспів
поспівати I
поспівати II
поспів'я
поспіл I
поспіл II
поспілий
поспіль
поспільство
поспінути
поспіратися
поспіти
поспіх
поспішати
поспішатися
поспішний
поспішно
посплітати
посплітатися
посповняти
посповнятися
посполитий
посполитися
посполиця
посполу
поспольний
поспольство
поспонувати
поспорожняти
поспорожнятися
поспособійка
поспотикатися
посправляти
поспродувати
поспродуватися
поспрошувати
поспускати
посрібнити
посрібрити
посрібритися
поссати
постав
постава
поставати
поставати II
поставець
поставити
поставитися
поставкувати
поставління
поставляти
поставлятися
поставний
поставник
постадникувати
постадниця
постанець
постанова
постановити
постановляти
постаратися
постарий
постаритися
постаріти
постаростувати
постарувати
постарчати
постаршинувати
постати
постаткувати
постать
постачати
постачатися
постебнувати
постелечка
постелити
постеління
постель
постельниця
постеля
постеляти
постелятися
постерегти
постерігання
постерігати
постерігатися
постернак
постигати
постиденний
Виметикувати, -кую, -єш, гл. Выдумать, придумать, сочинить. Виметикує оттаку казку, та й продає по чотирі гривні. Канев. у.
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Діжчи́на, -ни, ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. Посл.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екат. г.
Кирр! меж. Выражаетъ пронзительный крикъ испуганной курицы. На сідало тихе́ чиясь рука жорстка сягає помацьки і курицю хапає... «Кирр! кирр! кудах!». К. Дз. 145.
Ло́но, -на и ло́ньо, -ня, с. Лоно; грудь. Молодиця молодая щось до лоня пригортає. Шевч. 95. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері вдовиці. К. Іов. 53.
Небагато нар. Немного, мало.
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.
Частоколистий, -а, -е. Какъ частоколъ сдѣланный. АД. І. 59.
Нас спонсорують: