Вишіптувати, -тую, -єш, сов. в. вишептати, -пчу, -чеш, гл. Лѣчить, излѣчить заговоромъ. Баби вишіптують. Я тебе (бишиху) вишіптую.
Затьо́н, -ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. 2) Зарубка. Нурка з затьонами на кінцях.
Здого́нки, -нок, ж. мн. = здогін. Петро... зараз верхи та на здогонки за Иваном.
Капшук, -ка, м.
1) Кошелекъ. Повнісінький капшук золота і срібла. бря́знути капшуком. Дать денегъ, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, — той і вимудрував щось на Сомка.
2) мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L, a также и клубника, Fragaria collina L. Ум. капшучок. Не находив ти часом у себе... капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка... ми гроші забрали, а капшук викинули.
Линко́ватий Кінь Лошадь со впавшей спиной, сѣдлистая лошадь.
Побитися, -б'юся, -єшся, гл.
1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились.
2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. Посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється. Два брати... погризлись та й побились, ідучи степом.
Понадкроювати, -кро́юю, -єш, гл. = понадкраювати. Я, було, стьонжки понадкроюю, дівчатам пороздаю.
Потакайло, -ла, с. = потакач. Се чоловік потакайло.
Смердюх, -ха, м. Насѣк. Geocoris.
Сподіятися, -діюся, -єшся, гл.
1) Совершиться, сдѣлаться. Оттаке то сподіялось. Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється.
2) = сподіватися. Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш.
