Видзвонювати, -нюю, -єш, сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять.
Гоно́рний, -а, -е = Гонористий. Не був такий гонорний, уступив до того ґазди.
Зашкваркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.; зашкварча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зашипѣть на огнѣ.
Клобук, -ка, м. Клобукъ. Надів клобук, взяв патерицю.
Позацвітати, -та́ємо, -єте, гл. 1) Зацвѣсть (во множествѣ). Сади позацвітають. 2) Заплѣсневѣть (во множествѣ). У його меди позацвітали.
Рій, роя, м. Рой. Не гуди, рою, понад головою. Сідайте, щоб рої роїлись і старости садились. За думою дума роєм вилітає. Ум. ройо́к, роєчок. Та осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку.
Такенний, -а, -е. Вотъ такой. Жаба такенна велика лізе через дорогу.
Угостити Cм. угощати.
Циндра, -ри и ци́ндря, -рі, ж. 1) Окалина, искры, отскакивающія при ковкѣ желѣза. 2) Назойливый человѣкъ.
Чолпа, -пи, ж. Лопатка, поставленная подъ угломъ къ ручкѣ, для выемки соли изъ соляныхъ озеръ.
