Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожалити 2

Пожалити 2, -лю, -лиш, гл. Пожалѣть. Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька. Чуб. V. 831.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАЛИТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАЛИТИ 2"
Безсумлінний, -а, -е. Безсовѣстный. Св. Л. 248. Н. Вол. у.
Борзити, -жу, -виш, гл. Торопить. Бѣл.-Нос.
Брондза, -дзи, ж. Бронза. І майстрові дали кувать із брондзи кесаря. Шевч. 608.
Занево́лити Cм. заневолювати.
Казна, -ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна.
Підсипання, -ня, с. 1) Подсыпаніе. 2) Подливаніе. Та не підсипай удруге борщу, — годі вже того підсипання, бо я й так наївся. Конст. у.
Прошити, -ся. Cм. прошивати, -ся.
Сіверко, сіверно, нар. Холодно. Сіверко на дворі.
Статися, -ся. Cм. ставати, -ся.
Шевлюга, -ги, об. Дрянь, мерзавецъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖАЛИТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.