Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прилип
прилипати
прилипчик
прилити
приличкувати
приліг
прилізти
приліпити
приліплювати
приліплюватися
приліс
прилітити
прилітувати
прилічити
прилічувати
прилогом
приложити
приложитися
прилокшити
прилолокати
приломитися
приломок
прилопотіти
прилука
прилучати
прилучатися
прилюбити
прилюбляти
прилюблятися
прилюбований
прилюдне
прилюдний
прилюдність
прилюдно
прилютувати
прилягати
приляпати
примазати
примазування
примазувати
примазуватися
примайструвати
прималий
примальовувати
примана
примандрувати
приманити
приманювати
примастити
примастка
приматкобожитися
примащувати
примедикувати
примежовувати
применований
применчати
применшати
применшувати
примережити
примережувати
примерзати
примеркання
примеркати
примеркатися
примерки
примерлий
примести
примилитися
примилувати
примилятися
приминати
примир
примирити
примирок
примиряти
примирятися
примислити
примівка
примівник
примінитися
примінятися
примір
примірити
примірник
приміряти
примірятися
примісити
примістка
приміта
примітати
примітатися
приміти
примітити
примітка
примітливий
примітний
примічати
примішати
примішувати
примішуватися
примкнути
примножати
примножатися
примножувати
примножуватися
примова
примовити
примовка
примовля
примовляння
примовляти
примовлятися
примовчати
примогоричити
примогти
примогтися
примокати
примолотити
примолочувати
приморгнути
Бовтнути, -ну, -неш, гл. 1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Левиц. І. 195. Бовтнув, як дурень у воду. Посл. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. ЗОЮР. І. 308. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань). Фр. Пр. 63. 2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. Ном. № 1122. От і бовтнув чорзнати що! Н. Вол. у.
Знаряддя, -дя, с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. К. Псал. 212. Котляреський... був тільки знаряддям українського світогляду. К. ХП. 123.
Кубара, -ри (-ря, -і), ж. Снарядъ для снятія роя пчелъ съ дерева; онъ состоять изъ длиннаго шеста и прикрѣпленнаго къ нему мѣшка.
Мале́ча, -чі, ж. соб. Малыя дѣти. Конотоп. у.
Наспотикатися, -ка́юся, -єшся, гл. Устать, утомиться, спотыкаясь. Поки натрапиш на їх, — що нападаєшся да наспотикаєшся. О. 1862. VI. 57. Я по чужих нивах наспотикалась. Мил. 205.
Повимальовувати, -вую, -єш, гл. Нарисовать, написать красками, раскрасить (во множ.).
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл. 1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Чуб. V. 646. Я ще хочу на світі пожити. Мет. 95. 2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. АД. І. 181. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці. Мнж. 80. 3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. Поживе добро чесно. Шевч. Краще... чесно заробляти й поживати. Мир. ХРВ. 349. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Новомоск. у. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто. Борз. у. 4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. Чуб. V. 143. З його рук пожила смерти. Св. Л. 323.
Пригасати, -са́ю, -єш, сов. в. пригаснути, -сну, -неш, гл. Притухать, притухнуть, пригаснуть.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла. МВ. ІІ. 180.
Ставатися, -стаюся, -єшся, сов. в. статися, -нуся, -нешся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣлаться. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Аби ваша думка сталася ділом. К. (О. 1862. III. 23). Конвалії сталися мені найлюбішими квітками. Г. Барв. 400. Ідол до Бога.... «Так і так мені стається: не попаду з моря землі винести.» Драг. 15. 2) Случаться, случиться, произойти, совершиться. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Н. п. Між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Те станеться за нашого ще живота. К. ХП. 14.
Нас спонсорують: