Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прилип
прилипати
прилипчик
прилити
приличкувати
приліг
прилізти
приліпити
приліплювати
приліплюватися
приліс
прилітити
прилітувати
прилічити
прилічувати
прилогом
приложити
приложитися
прилокшити
прилолокати
приломитися
приломок
прилопотіти
прилука
прилучати
прилучатися
прилюбити
прилюбляти
прилюблятися
прилюбований
прилюдне
прилюдний
прилюдність
прилюдно
прилютувати
прилягати
приляпати
примазати
примазування
примазувати
примазуватися
примайструвати
прималий
примальовувати
примана
примандрувати
приманити
приманювати
примастити
примастка
приматкобожитися
примащувати
примедикувати
примежовувати
применований
применчати
применшати
применшувати
примережити
примережувати
примерзати
примеркання
примеркати
примеркатися
примерки
примерлий
примести
примилитися
примилувати
примилятися
приминати
примир
примирити
примирок
примиряти
примирятися
примислити
примівка
примівник
примінитися
примінятися
примір
примірити
примірник
приміряти
примірятися
примісити
примістка
приміта
примітати
примітатися
приміти
примітити
примітка
примітливий
примітний
примічати
примішати
примішувати
примішуватися
примкнути
примножати
примножатися
примножувати
примножуватися
примова
примовити
примовка
примовля
примовляння
примовляти
примовлятися
примовчати
примогоричити
примогти
примогтися
примокати
примолотити
примолочувати
приморгнути
Буйволяка, -ки, м. Ув. отъ буйвіл.
За́верба, -би, ж. и за́вербник, -ка, м. Родъ Раст. изъ породы Salix. Вх. Зн. 18.
Підкопувати, -пую, -єш, сов. в. підкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23. 2)кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.
Повизнаходити, -джу, -диш, гл. Найти, выискать (многое). Де що було дідівське... повизнаходила. Г. Барв. 484.
Пороскидатися, -даємося, -єтеся, гл. Разбросаться (во множествѣ).
Прогрімотати, -чу́, -чеш, прогрімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = прогрімати.
Прогуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Прогулять. Чуб. V. 542. 2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Чуб. V. 796. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли. Рудч. Чп. 223.
Тріскатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається. Ном.
Труськом нар. Рысцой. Кінь біжить труськом. Шейк.
Худий, -а, -е. 1) Худой, тощій. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Ном. № 5678. 2) Худой, дурной. На козака худа слава, що робить не вміє. Н. п. Ум. худенький, худесенький.
Нас спонсорують: