Бовтнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Бовтнув, як дурень у воду. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань).
2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. От і бовтнув чорзнати що!
Знаряддя, -дя, с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. Котляреський... був тільки знаряддям українського світогляду.
Кубара, -ри (-ря, -і), ж. Снарядъ для снятія роя пчелъ съ дерева; онъ состоять изъ длиннаго шеста и прикрѣпленнаго къ нему мѣшка.
Мале́ча, -чі, ж. соб. Малыя дѣти.
Наспотикатися, -ка́юся, -єшся, гл. Устать, утомиться, спотыкаясь. Поки натрапиш на їх, — що нападаєшся да наспотикаєшся. Я по чужих нивах наспотикалась.
Повимальовувати, -вую, -єш, гл. Нарисовать, написать красками, раскрасить (во множ.).
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл.
1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Я ще хочу на світі пожити.
2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці.
3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Поживе добро чесно. Краще... чесно заробляти й поживати. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто.
4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. З його рук пожила смерти.
Пригасати, -са́ю, -єш, сов. в. пригаснути, -сну, -неш, гл. Притухать, притухнуть, пригаснуть.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла.
Ставатися, -стаюся, -єшся, сов. в. статися, -нуся, -нешся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣлаться. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Аби ваша думка сталася ділом. Конвалії сталися мені найлюбішими квітками. Ідол до Бога.... «Так і так мені стається: не попаду з моря землі винести.» 2) Случаться, случиться, произойти, совершиться. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Між нами стався такий великий гріх. Те станеться за нашого ще живота.