Відкид, -ду, м. Скатъ, покатость, склонъ Сіла.... на одкиді скелі.
Відличка, -ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку.
Зда́вну, зда́вня, нар. = зда́вна. Вона мене здавну знає. Мири вічностю ся здавна називають.
Зеленува́тий, -а, -е. = зеленкуватий. Зеленувате жито.
Картник, -ка, м. Картежникъ.
Паненя, -ня́ти, с. Барское дитя. Як пани добрі, то й людям добре, — та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! А узяв я паненя, та й не рівня моя. Иногда употребляется въ томъ же значеніи что и підпанки. Не так пани, як паненятка. Ум. паненя́тко.
Плазом нар.
1) Ползкомъ.
2) Плашмя. Ударив плазом.
Придоба, -би, ж. Удобство. Сестра Меланія посіла у якомусь великому кріслі, що в ньому мало було придоби, а багато цвяхів. Славлють, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі, хоч у кип'ячі й смолі не велика придоба.
Приємний, -а, -е. Пріятный. Романюки приємні люде. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова.
Футрарь, -ря, м. = кушнір.