Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прудковід
прудком
прудконогий
пружина
пружинуватий
пружок
пруз
прузик
пруні
прус
пруслук
пруський
прут
прутивус
прутик
прутикувати
прутина
пруті
прутнути
прутнястий
пруток
пруточок
пруття
прутчик
пручатися
пручнутися
пршьо!
пря
прягти
пряда
прядач
прядиво
прядівина
прядіво
прядів'яний
прядінниця
прядіння
прядка
прядло
прядочка
прядун
прядунка
прядуха
пряжа
пряжанка
пряжений
пряженя
пряжка
прямець
прямий
прямісінький
прямісінько
прямо
прямування
прямувати
прямуватися
прямцем
прямцювати
пряний
прянистий
прянути
пряслиця
прясло
прясниця
прясти
прястися
прятаня
прятати
пряха
прячка
прячкати
пряшечка
псалом
псаломник
псалтирка
псалтирний
псалтирник
псалтирочка
псалтирь
псальма
псе
псєнник
псик!
псина
псиний
псинка
псити
псиця
псище
псій
псінки
псіти
псота
пстинькати
пструг
пструглі
пстружок
псування
псувати
псуватися
псьоглавець
псюка
псюрник
псюрниця
псюрня
псявіра
псяґа
псякування
псякувати
псянка
псяр
псярка
псярник
псярня
псячий
псячити
псячка
псяюха
птаство
птаський
Вискирятися, -ряюся, -єшся, сов. в. вискиритися, -рюся, -ришся, гл. = вискалятися, вискалитися.
Відлиск, -ку, м. Отблескъ. Тільки одлиск червонястий лайнув по білих стінах. Левиц. І. 26.
Гишечки, -чок, м. мн. ум. отъ гишки.
Де-и́нде, нар. 1) Кой-гдѣ. Зімою були великі сніги, так де-инде закидало, що аршинів у три було. Кв. II. 38. 2) Куда нибудь въ другое мѣсто; гдѣ нибудь. Іди, ринде, де-инде: там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть. Ном. № 10360. Іди ти, мати, де-инде пробувати, хліба-соли спокійно вживати. ЗОЮР. I. 20. Давно се діялось... і не де-инде, а у нашій таки землі. Грин. I. 287.
Застано́ва, -ви, ж. = застава 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. Н. Вол. у. Кожух у застанові. Н. Вол. у.
Крепацький, -а, -е. Крѣпостной. А він був з роду крепацького. Шевч. Передм. V.
Курмей и курній, -ней, м. Веревка. Шух. І. 84, 98. Вх. Зн. 30.
Опочинок, -нку, м. Отдыхъ. Проти Кефи города приставали, там собі великий та довгий опочинок мали. АД. І. 209.
Розщебетати, -чу́, -чеш, гл. Разболтать, разнести. Любив я її півтора року, поки не знали вороги з боку; бо як узнали, розщебетали. Чуб. V. 150.
Скорбіти, -блю, -биш, гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43.