Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прудковід
прудком
прудконогий
пружина
пружинуватий
пружок
пруз
прузик
пруні
прус
пруслук
пруський
прут
прутивус
прутик
прутикувати
прутина
пруті
прутнути
прутнястий
пруток
пруточок
пруття
прутчик
пручатися
пручнутися
пршьо!
пря
прягти
пряда
прядач
прядиво
прядівина
прядіво
прядів'яний
прядінниця
прядіння
прядка
прядло
прядочка
прядун
прядунка
прядуха
пряжа
пряжанка
пряжений
пряженя
пряжка
прямець
прямий
прямісінький
прямісінько
прямо
прямування
прямувати
прямуватися
прямцем
прямцювати
пряний
прянистий
прянути
пряслиця
прясло
прясниця
прясти
прястися
прятаня
прятати
пряха
прячка
прячкати
пряшечка
псалом
псаломник
псалтирка
псалтирний
псалтирник
псалтирочка
псалтирь
псальма
псе
псєнник
псик!
псина
псиний
псинка
псити
псиця
псище
псій
псінки
псіти
псота
пстинькати
пструг
пструглі
пстружок
псування
псувати
псуватися
псьоглавець
псюка
псюрник
псюрниця
псюрня
псявіра
псяґа
псякування
псякувати
псянка
псяр
псярка
псярник
псярня
псячий
псячити
псячка
псяюха
птаство
птаський
Жа́тися I, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемымъ. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться. Котл. Ен.
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. №3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. Мог. 87. 4)чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Грин. 1. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.
Зглота́, -ти́, ж. Толпа, скопленіе народа, давка. Вх. Зн. 21.
Лелі́я, -лії, ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Гол. І. 327. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Чуб. V. 428. Ум. лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла! Федьк. I. 9.
Лівку́тниця, -ці, ж. = лівачка. Вх. Зн. 33.
Підтовкачка, -ки, м. Въ кабакѣ: тотъ, на обязанности котораго лежитъ подталкивать пьющихъ водку, чтобы она выливалась обратно въ кадь. Кв.
Повіз 1, -возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.
Подрати, -деру, -реш, гл. = подерти. Хоч чорт лапті подрав, то докупи зібрав. Ном. № 9023.
Пришкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Прійти, хромая. Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти. Харьк.
Світовий, -а, -е. 1) Утренній. Да зійшла зоря да вечірняя, зійде світова. Грин. III. 165. Світова зоря, зірниця. Чуб. І. 14. Поки світові півні заспівають. Мнж. 134. 2) Живущій въ свѣтѣ. Тут, світові. зважте, люде, що то в онім пеклі буде. Гол. III. 279. 3) Всесвѣтный, міровой. Світовий закон. 4) Извѣстный всему свѣту. Світовий брехун. Св. Л. 179. 5) Житейскій. Світові роскоші. Грин. III. 144. Поговоримо про се да про те світове. Г. Барв. 226. 6) Житейскій, обыкновенный, естественный, общепринятый. Се світове. Ном. № 3203. Світове діло. Мнж. 170.
Нас спонсорують: