Вигризати, -ваю, -єш, сов. в. вигризти, -зу, -зеш, гл.
1) Выгрызать, выгрызть.
2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки.
3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору.
Добіля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. добіли́ти, -лю́, -лиш, гл. Добѣливать, добѣлить.
Етно́ґраф, -фа, м. Этнографъ.
Качня, -ні, ж. соб. Утки.
Кужмарки, -рок, мн. = кузьмірки.
Кулик II, -ка, м. 1) Куликъ. І кулик чайку взяв за чубайку. Сидить кулик на болоті. кулика вбити. Споткнуться? Здоров був, кулика вбивши (куликнувши, спіткнувшись, не знать де взявшись). 2) Вареная лепешка изъ гречневой муки. Ум. куличок.
Палярня, -ні, ж. Винокурня.
Подоважувати, -жую, -єш, гл. Довѣсить (во множествѣ).
Столярня, -ні, ж. Столярная мастерская.
Чутка, -ки, ж.
1) Слухъ, вѣсть. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ані виду не видати, ані чутки не чувати.
2) Шишка ели.
3) = шулка.
