Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Буріти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.
Гри́цки, -ків, м. мн. раст. Circium canum. МВ. ЗЮЗО. І. 118.
Гу́цу́л, -ла, м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
До́ньчин, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Жовтя́вий, -а, -е. Желтоватый. Жовтяве якесь полотно.
Заплига́ти, -гаю, -єш, гл. Запрыгать.
Натужити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, натягивать.
Повиціжувати, -жую, -єш, гл. Выцѣдить (во множествѣ). З усіх пляшок уже повиціжував.
Понуро нар. 1) Смотря внизъ, наклонясь. Воли його коло воза понуро стоять. Шевч. 535. 2) Угрюмо, мрачно. Та не там твоя доля! — додав понуро Марко. Стор. МПр. 24. Понуро не мовчи. Г. Барв. 343.
Товстоногий, -а, -е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий. Грин. III. 662.