Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потіпака
потіпати
потіпаха
потіпач
потісний 2
потісно
потіха
потічок
потішати
потішатися
потішечка
потішити
потішка
потішний
потішувати
поткання
поткати
поткатися
поткнути
поткнутися
потліти
потломити
потлумачити
потлумити
потлумлення
потмарити
потоваришити
потоваришувати
потовий
потовкмачити
потовкти
потовктися
потовкучий
потовпити
потовпитися
потовстий
потовчи
потовщати
потокмачити
потокмитися
потолока
потолочити
потолоччя
потоля
потоляти
потомити
потомитися
потомний
потомність
потомок
потомство
потому
потонкий
потонко
потонути
потоншати
потоншити
потоп
потопа
потопати
потопати 2
потопельник
потопити
потопитися
потопленик
потопний
потопнути
потоптати
потоптатися
потоптом
поторгати
поторгувати
поторгуватися
поторжка
поторкати
поторопіти
поторохтіти
потороча
поторсати
поторсатися
поточина
поточити
поточитися
поточний
поточуватися
потрава
потравка
потрапити
потрапляти
потраплятися
потрата
потратити
потрафити
потрачати
потреба
потребен
потребизна
потребити
потребляти
потребувати
потремтіти
потретинній
потривати
потримяти
потринити
потріб
потрівати
потрівожитися
потріпки
потріпувати
потріскатися
потрішки
потріщати
потровити
потроїти
потропити
потрохи
потрощити
потрудити
потрудитися
Віха, -хи, ж. 1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. ІІІ. 165. І веху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64. 2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. І. 50.
Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.
За́водь, -ді, ж. Заливъ. Левч. 42.
Зали́ва, -ви, ж. 1) Разливъ, наводненіе. Угор. 2) Проливной дождь. Рк. Левиц. Залива йшло. Н. Вол. у.
Знагодитися, -джуся, -дишся, гл. Случиться. Закр.
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Поділ, -до́лу, м. 1) Низменное мѣсто, низменность. Вас. 206. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Мет. 130. Заграли коники на подолі. КС. 1883. II. 388. 2) Подолъ женской рубахи. Чуб. VII. 427. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Н. п. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Грин. III. 136. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Чуб. V. 170. Ум. поді́лок, поді́лочок. О. 1861. XI. 10. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Грин. III. 614. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва. Чуб. V. 165.
Посисати, -са́ю, -єш, гл. Сосать, высасывать. Кров посисати. Шух. І. 39.
Поспіх, -ху, м. 1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для потіху по чарці. Н. Вол. у. поспіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40.
Шпиль, -ля, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (Cм.). Вас. 159. Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
Нас спонсорують: