Вахлай, -лая, м. Вахлакъ. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі.... ходять було схилившись.
Деревоклю́й, -клю́я, м. Дятелъ.
Дра́нтя, -тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Яка там свита — дрантя саме. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Ум. дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує.
Їдкий, -а́, -е́ 1) Рѣзкій (о вѣтрѣ). Їдкий вітер.
2) Съѣдомый. Земна, солома їдкіша скотині.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали.
Побірати, -ра́ю, -єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш.
Поперечуватися, -чуюся, -єшся, гл. Перекрещиваться. Полотно є уткане з двох рядів ниток, які потренуються, а то з подовжних, що творять основу і поперечних: тканя.
Теремок, -мка, м.
1) Ум. отъ терем.
2) Игрушечный домикъ. От тобі кукли й теремки.
3) Вѣнокъ изъ искуственныхъ цвѣтовъ: а) для ношенія на головѣ. б) для украшенія образовъ и вообще того угла, гдѣ образа.
3) мн. бахрома.
Турувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Соображать, думать. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую.
2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться.
Хвабрувати, -рую, -єш, гл. Храбриться.