Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перезв'янка
перезивати
перезивки
перезімувати
перезімуватися
перезімча
перезіпати
перезіхати
перезнати
перезначити
перезов
перезок
перезолити
перезолювати
перезріти
перезування
перезувати
перезуватися
переиначити
переиначувати
переиначуватися
переинчити
переїдати
переїди
переїднати
переїздити
переїздка
переїздом
переїсти
переїхати
перейма
переймати
перейматися
перейменувати
переймець
переймом
перейти
перека
перекабатити
перекабатитися
переказ
переказати
переказитися
переказувати
перекаламутити
перекаламутитися
перекалатати
перекалка
перекалок
перекапостити
перекатувати
переквилити
переквітувати
перекивати
перекидати I
перекидати II
перекидатися
перекидистий
перекидисто
перекидки
перекидом
перекидький
перекидько
перекинець
перекинчик
перекипати
перекисати
перекицнути
перекіп
перекір
перекірливий
перекірочка
перекіс
перекіцнутися
переклад
перекладання
перекладати
перекладач
перекладка
перекланятися
перекласти
переклейнити
переклейнювати
перекликання
перекликати
перекликатися
переклопотатися
переклювати
перековерзувати
перековерсати
перековувати
перекоїтися
переколоти
переколотити
переколошкати
переколювати
переколюватися
переколядувати
переконання
переконати
переконувати
переконуватися
перекопати
перекопувати
перекоржавіти
перекорище
перекортіти
перекорюватися
перекосити
перекотиполе
перекотити
перекочувати
перекочуватися
перекошлати
перекошувати
перекрадати
перекрадатися
перекраювати
перекраюватися
перекривати
Багатішати, -шаю, -єш, гл. = багатіти.
Вилух, -ха, м. = валах.
Відплакати, -чу, -чеш, гл. Перестать оплакивать. Відплакав своє горе.
Зві́сен, -сна, -не, звісний, -а, -е. 1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) ти зві́сен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.
Лиса́ня -ні, ж. Голая гора. Желех.
М'я́тка и мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Підсісти, -ся. Cм. підсідати, -ся.
Поковалювати, -люю, -єш, гл. Побыть кузнецомъ.
Ріжок, -жка, м. 1) Ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном. 2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуди. Шух. І. 263. 3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169. 4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. Вас. 201. 5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII. 45) 6) мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2. 7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200. 8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135. 9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. Ум. ріжечок.
Снажно нар. Тяжелымъ трудомъ. Загорюй снажно та й їж смашно. Ном. № 9967.
Нас спонсорують: