Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перезв'янка
перезивати
перезивки
перезімувати
перезімуватися
перезімча
перезіпати
перезіхати
перезнати
перезначити
перезов
перезок
перезолити
перезолювати
перезріти
перезування
перезувати
перезуватися
переиначити
переиначувати
переиначуватися
переинчити
переїдати
переїди
переїднати
переїздити
переїздка
переїздом
переїсти
переїхати
перейма
переймати
перейматися
перейменувати
переймець
переймом
перейти
перека
перекабатити
перекабатитися
переказ
переказати
переказитися
переказувати
перекаламутити
перекаламутитися
перекалатати
перекалка
перекалок
перекапостити
перекатувати
переквилити
переквітувати
перекивати
перекидати I
перекидати II
перекидатися
перекидистий
перекидисто
перекидки
перекидом
перекидький
перекидько
перекинець
перекинчик
перекипати
перекисати
перекицнути
перекіп
перекір
перекірливий
перекірочка
перекіс
перекіцнутися
переклад
перекладання
перекладати
перекладач
перекладка
перекланятися
перекласти
переклейнити
переклейнювати
перекликання
перекликати
перекликатися
переклопотатися
переклювати
перековерзувати
перековерсати
перековувати
перекоїтися
переколоти
переколотити
переколошкати
переколювати
переколюватися
переколядувати
переконання
переконати
переконувати
переконуватися
перекопати
перекопувати
перекоржавіти
перекорище
перекортіти
перекорюватися
перекосити
перекотиполе
перекотити
перекочувати
перекочуватися
перекошлати
перекошувати
перекрадати
перекрадатися
перекраювати
перекраюватися
перекривати
Вихоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вихопитися, -плюся, -нишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. І. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. І. 209. Вихопився ча гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. І. 280.
Зав'язти, -зну, -неш, гл. Завязнуть. Пішла вона (овечка) собі пастись, та й зав'язла у хмелі. Рудч. Ск. І. 40.
За́кла́д, -ду, м. 1) Основаніе, фундаментъ. 2) Учрежденіе, заведеніе. 3) Количество неваленнаго сукна, какое можно положить въ валушку въ одинъ разъ. 4) Закладъ, пари. Давай у заклад на гроші. Грин. І. 213. би́тись, захо́дити, іти́ у закла́д. Держать пари. Не заходи з дідьком у заклад. Ном. № 12593. Спор як хоч, а в заклад не бийсь. Ном. № 12595. Боже борони йти в заклад. Ном. № 12594. 5) на закла́д роби́ти підло́гу. Дѣлать полъ такъ, чтобы одна половица заходила за другую. Н. Вол. у. 6) за́кладом. Тихо, не спѣша. за́кладом роби́ти. Работать медленно, не спѣша. Ти все закладом: другий би се зробив до полудня, а ти до півночі. О лошадяхъ: тихой ровной рысью. Не шарпай коней, пускай їх закладом. Уман. у. за́кладом коси́ти. Брать косой при самой землѣ. Н. Вол. у.
Залі́ток, -тку, м. Лѣтній выпасъ скота. Брав на заліток воли, то через те й було в мене багато скотини чужої. Верхнеднѣпр. у. 2) Употребительнѣе во мн. ч. за́літки. Начало лѣта. на за́літки зоставля́ти. Оставлять до начала будущаго лѣта. Не заставляйте сіно на залітки, а то бува миші перегризуть, затече. Волч. у.
Запита́ти, -ся. Cм. запитувати, -ся.
Зміюк, -ка, м. Самецъ-змѣя. Желех.  
Повоювати, -воюю, -єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.
Сорт, -ту, м. Сортъ.
Тогокало, -ла, м. Говорящій часто того.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. Фр. (Желех.).
Нас спонсорують: