Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полічення
полічити
поліщук
полк
полковий
полковник
полковникувати
полковництво
полковницький
полковниця
полковничий
полковничок
полководчина
полляти
полова
половень
половець
половецький
половий I
половий II
половик
половина
половинка
половинниця
половинчастий
половинчик
половинщина
половити
половити 2
половиця
половичанка
половіти
половник
половниця
половничник
половня
половчастий
половчик
полов'яний
полов'яник
полог
пологий
положистий
положити
положитися
положкиня
полоз
полозюк
полокати
полокшити
полом
поломити
поломитися
поломінь
поломно
поломня
полом'яний
полом'ячко
полон
полоненик
полоник
полонина
полонинка
полонинний
полониночка
полонинський
полонистий
полонити
полониця
полонка
полонь
полоняник
полонянин
полонянка
полопати
полопатися
полоскання
полоскати
полоскатися
полоскозуб
полоскотати
полотенечко
полотенко
полотенний
полотенце
полоти
полотиця
полотнина
полотніти
полотно
полотняний
полотнянка
полоток
полоття
полоть
полох 1
полох 2
полоханий
полохання
полохати
полохатися
полохкий
полохливий
полохливість
полохливо
полочок
полошити
полошитися
полошкати
полошливий
полощувати
полтавець
полубіс
полубка
полубок
полуботок
полубочок
полувавниця
полувал
полувниця
Жи́тний, -а, -е. Ржаной. Житне барошно. житна солома.
Зави́дка, зави́дко, нар. Засвѣтло. Коли б мені завидка додому прийти. Камен. у. Вечеряй, козаче, сю вечеру завидка. Чуб. V. 47.
Замі́жний, -а, -е. = заможний.
Ключник, -ка, м. Ключникъ.
Ма́ндри, -рів, мн. Бродяжничество. В домівці вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть. Г. Барв. 438. Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула! Мир. ХРВ. 51. Пішов у мандри.
Муля́рський, -а, -е. Каменщицкій. Желех.
Надменши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Уменьшить, умалить.
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Причаровувати, -вую, -єш, сов. в. причарувати, -ру́ю, -єш, гл. Привораживать, приворожить, приколдовать. Дівчинонька козаченька та й причарувала. Мет. 12.
Стишатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стишитися, -шуся, -шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. МВ. (О. 1862. І. 173). А щоб ти не стишавсь. Ном. № 3736. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Павлогр. у. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. МВ. (О. 1862. III. 66). Навіки стишилась. Мил. 165.