Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полічення
полічити
поліщук
полк
полковий
полковник
полковникувати
полковництво
полковницький
полковниця
полковничий
полковничок
полководчина
полляти
полова
половень
половець
половецький
половий I
половий II
половик
половина
половинка
половинниця
половинчастий
половинчик
половинщина
половити
половити 2
половиця
половичанка
половіти
половник
половниця
половничник
половня
половчастий
половчик
полов'яний
полов'яник
полог
пологий
положистий
положити
положитися
положкиня
полоз
полозюк
полокати
полокшити
полом
поломити
поломитися
поломінь
поломно
поломня
полом'яний
полом'ячко
полон
полоненик
полоник
полонина
полонинка
полонинний
полониночка
полонинський
полонистий
полонити
полониця
полонка
полонь
полоняник
полонянин
полонянка
полопати
полопатися
полоскання
полоскати
полоскатися
полоскозуб
полоскотати
полотенечко
полотенко
полотенний
полотенце
полоти
полотиця
полотнина
полотніти
полотно
полотняний
полотнянка
полоток
полоття
полоть
полох 1
полох 2
полоханий
полохання
полохати
полохатися
полохкий
полохливий
полохливість
полохливо
полочок
полошити
полошитися
полошкати
полошливий
полощувати
полтавець
полубіс
полубка
полубок
полуботок
полубочок
полувавниця
полувал
полувниця
Безнемірно нар. Безмѣрно. Він безнемірно пив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Вимощати, -щаю, -єш и вимощувати, -щую, -єш, сов. в. вимостити, -щу, -стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.
Діву́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва.
Запопа́дний, -а, -е. Ревностный, трудолюбивый, старательный. Гаврило чоловік запопадний: знайшов собі притулок у пані на економії та й розбагатів. Черк. у.
Мурашня́, -ні, ж. соб. = мурашва. Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.
На́вись, -сі, ж. = навис.
Невільний, -а, -е. Несвободный.
Переконання, -ня, с. Убѣжденіе.
Приковувати, -вую, -єш, сов. в. прикувати, -кую́, -є́ш, гл. Приковывать, приковать. Коло тих стовпів дванадцять зміїв на ланцюгах приковано. Рудч. Ск. І. 135. Стоїть мов прикований — і очей не зведе. Рудч. Ск. II. 47.
Травиця, -ці, трави́ченька, трави́чка, -ки, ж. Ум. отъ трава.
Нас спонсорують: