Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перепросини
перепросити
перепрохати
перепрошувати
перепрошуватися
перепрягати
перепрядки
перепрясти
перепугати
перепудитися
перепурхнути
перепускання
перепускати
перепуст
перепустити
перепустувати
перепхати
перепхнути
переп'ясти
переп'ят устати
переп'ятити
перераджувати
перералити
перералювати
перераховувати
перерва
перерванець
перервати
перервиця
переремигати
перерепанка
перерепатися
перерепетувати
перержавіти
переривати I
переривати II
перериватися
перериштувати
переріз
перерізати
перерізувати
перерік
перероб
переробити
переробляння
переробляти
перероблятися
перероджуватися
переростати
переруб
перерубати
перерубування
перерубувати
перерубуватися
перерумеґувати
пересаджувати
пересапувати
пересваритися
пересвистати
пересвідчення
пересвідчити
пересвідчувати
пересвідчуватися
пересвяткувати
переседіти
переселення
переселець
переселити
переселянин
переселяти
переселятися
пересердитися
пересердя
пересиджувати
пересилати
пересилити
пересинити
пересинювати
пересип
пересипати
пересипатися
пересихати
пересівати
пересідати
пересідлати
пересідлувати
пересікати
пересіл
пересісти
пересістися
пересічка
пересіяти
перескаком
перескакувати
перескаржити
перескік
пересклити
перескоком
перескочити
переслабувати
переславити
переслати
переслідувати
переслухати
пересмажити
пересмажувати
пересмалити
пересмалювати
пересмердіти
пересмикати
пересмикнути
пересміхатися
пересміяти
пересміятися
пересмолити
пересмуга
пересмуткувати
пересниця
переснувати
пересовувати
Дадекой, дадеколи нар. Иногда. Вх. Лем. 408.
Затамува́ти, -мую, -єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить теченіе воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.
Згальмува́тися, -му́юся, -єшся, гл. Сбиться съ толку, свихнуться. Далі що йому робити? Зовсім згальмувався: як ні за що стало пити — гавкати нанявся. Грин. III. 661.
Ігумен, -на, м. Игуменъ. Що ігуменові можна, то братії зась. Ном. № 1004.
Лю́тер, -тра, м. = лютор. К. МБ. III. 261.
Невістчин, -на, -не. Невѣсткинъ. Не невістка, так невістчина плахта. Ном. № 2820.
Парібщиня, -ні, с. = парубкування. Вх. Лем. 447.
Поліщук, -ка, м. Житель Полѣсья. О. 1861. І. 264.
Умерлець, умерця, м. Мертвець. Желех.
Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Нас спонсорують: