Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побігання
побігати
побігати 2
побігач
побігачка
побігашки
побігеньки
побігнути
побігти
побігуця
побігущий
побіда
побідаш
побіденний
побіденник
побідити
побідити 2
побідкатися
побідник
побідніти
побіднішати
побідувати
побіждати
побій
побіл
побілити
побілитися
побілілий
побіліти
побілішати
побілка
побілувати
побіль
побільшати
побільший
побільшити
побілювання
побіля
побіляти
побір
побірати
побіратися
побірець
побірниці
побірчий
побіснуватися
побіч
побічниця
побічній
побіяти
поблаголовити
поблагословитися
поблекнути
поближчати
поближче
поблизити
поблизнити
поблизничити
поблизу
поблизький
поблизько
поблискати
поблискувати
поблідлий
побліднути
поблудити
поблудитися
поблудний
поблукати
побляклий
поблякнути
побовтати
побовтатися
побоєць
побожеволіти
побожити
побожитися
побожкати
побожний
побожність
побожно
поболіти
поболітися
поболювати
поборгувати
поборець
побородник
поборозняк
поборонити
побороти
поборотися
поборсень
побосіти
побочень
побочина
побочкати
побояринувати
побоятися
побратати
побрататися
побрати
побратим
побратимець
побратимко
побратимство
побратися
побреніти
побренькати
побренькач
побренькувати
побрести
побрехати
побрехенька
побридки
побриднути
побрижитися
побриндзати
побришкати
побріхувати
побродити
Гидчати, -чаю, -єш, гидшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться хуже, гаже. Важко, нестерпуче бути харцизом! З кожним днем гидшає. Стор. II. 254.
Да́хто мѣст. Кто нибудь. Як дахто не піде, а довго бавит, то му мовят.... МУЕ. ІІІ. 57.
Доближа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. добли́зитися, -жуся, -жишся, гл. Приближаться, приблизиться. Доближаюся до клуні. Г. Барв. 278.
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. ІІІ. 180.
До́ля, -лі, ж. 1) Участь, удѣлъ, жребій, судьба. Моя доля терпіти. Така тобі, доню, доля судилася. Метл. Горе горе, нещасная доле, — виорала дівчинонька мислоньками поле. Чуб. V. 6. 2) Счастливая судьба. Пошли йому, Господи, щастя й долю. К. ЧР. 67. В того доля ходить полем, колоски збірає, а моя десь ледащиця за морем блукає. Шевч. 41. Нема йому щастя-долі. Мет. 461. 3) Раст. Sempervivum globiferum. L. ЗЮЗО. І. 136. Ум. до́ленька, до́лечка. Чуб. V. 555. Бідна моя головонька, доленька нещасна! Мет. 65. А я, доленько, в неволі помолюся Богу. Шевч.
Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Макс. Коли хліб, тоді й розум. Ном. № 1364. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Макс. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. Макс. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. МВ. (О. 1862. III. 72). 4) коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. К. ЧР. 5) коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. Макс. 6) коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. Рудч. Ск. І. 23. 8) коли́-не-коли. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. Ком. II. 9) a коли, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. МВ. 10) коли разом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає. МВ.
Нака́з, -зу, м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор.
Насміяти, -смію́, -смієш, гл. Насмѣяться. Хотів я, мати, з сироти насміяти. Чуб. V. 409. Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися. Зміевск. у. Було б тобі та й не дати з себе насміятись. Н. п.
Оббрести, -ду, -де́ш, гл. Обойти въ бродъ.
Перепередити, -джу, -диш, гл. = випередити. І біса перепередили. Федьк. I. 18.
Нас спонсорують: