Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подужати

Подужати Cм. подужувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 247.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУЖАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУЖАТИ"
Діва, -ви, ж. Дѣва. Послав Бог ангела до діви. Єв. Л. І. 27. Вибрав діву чорнобриву. Мет. 171. Ум. дівонька, дівочка. Шиєш, дівонько? — Шию. — А пороти скоро будеш? — Тільки ниточки дошию. Ном. № 10435. Виляй — не виляй, молодая дівочко, виляй — не виляй, по рушничку давай. Мет. Ув. дівака, діваха. Дівака здорова. Зміев. у.
Загрі́бок, -бка, м. Неудавшійся, испорченный въ печенья хлѣбъ. Екатер. у.
Зві́шати, -шаю, -єш, гл. = зві́сити. Сіла при Кубані над кручею і ноги звішала. (О. 1861. XI. Кух. 37).
Зди́рщина, -ни, ж. = здирство. Мир. ХРВ. 394.
Насувати, -ва́ю, -єш, сов. в. насунути, -суну, -неш, гл. 1) Надвигать, надвинуть. І шапку на очі насунув. Котл. Ен. V. 39. 2) Надвигаться, надвинуться. Піч насунула темна. Г. Барв. 462. 3) Появляться, появиться во множествѣ. Весь город насунув у світлиці. Левиц. І. 263.
Пензель, -зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. пензлик.
Підбігати, -га́ю, -єш, сов. в. підбігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. АД. І. 114. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52. 2) Только сов. в. Быть въ состояніи бѣжать. Отам... пасеться полова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту і ззіж. Рудч. Ск. І. 1. Медвідь каже: я не підбіжу, як доведеться утікати. Рудч. Ск. 3) Течь, подтечь. Під тебе (вербу) водиця підбігає, з під тебе коріння вимиває. Мил. 92. 4) її підбіг ви́хор = її підвіяв вихор. Cм. підвівати. Мил. 14.
Ростомилений, -а, -е. Любезнѣйшій, милый. Літала она без гори до своєї любой ростомиленой матері. Гол. II. 721.
Спочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочути, -чую, -єш, гл. 1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. МВ. ІІ. 146. 2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. МВ. ІІ. 36. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував. МВ. (О. 1862. І. 78).
Уположитися, -жуся, -шишся, гл. Отелиться. Шух. І. 211.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОДУЖАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.