Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Зазнако́митися, -млюся, -мишся, гл. = зазнайомитися.
Зрікатися, -каюся, -єшся, гл. = зрекатися.
Неспокійник, -ка, м. Безпокойный человѣкъ.
Пайстровий, -а, -е. = вибійчаний. Штани пайстрові.
Робітливий, -а, -е. = робітний 1. Чи хороша, чи вродлива, чи до діла робітлива?
Тмин, -ну, м. Раст. Carum Carvi L.
Узголов'я, -в'я, с. Изголовье. Те місце (в горах), де кам'яна постіль мостилася — крейдяний обвал, а на йому менший, як узголов'в.
Усюський, -а, -е. = усюсінький.
Чіпє, (п'я, с. ?) = очепа.