Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Зако́чистий, -а, -е. = закотистий. Пошила сорочку Юхимові, з закочистим коміром, а він і не хоче надівати. Васил. у.
Наскидати, -да́ю, -єш, гл. Набросать. Наскидали самих денежок стільки! Як заспіваю пісень козацьких під кобзу, дак наскидають геть у шапку грошей.
Передихнути, -ну́, -не́ш, гл. Передохнуть.
Погарманити, -ню, -ниш, гл. Смолотить при помощи катка. Cм. гарман, гарманити. Що ми горох помолотимо, чачавицю погарманимо.
Сирітство, -ва, с. Сиротство. Умерти умісті я бажаю, аніж жити сама маю у сирітстві такім.
Скорозріст, -росту, м. Раст. Galanthus nivalis.
Стидовище, -ща, с. Стыдъ, позоръ. Оце стидовище: палець болить, а він валяється цілий день, — от, мов, хворий. Та, їй Богу, це ж стидовище так робити!
Щербинча, -чати, с. Горшокъ съ выбитымъ краемъ.
