абрюкати

Абрю́кати, -каю, -єш, гл. = Авру́кати. Шейк.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 2.

Випадкові слова

Відректи, -ся. Cм. відрікати, -ся.

повністю...

Стадня, -ні, ж. = стайня.

повністю...

Скирта, -ти, ж. Скирда. Котл. Ен. І. 6. А там снопи, а там скирти. Шевч. Скирта сіна. Грин. II. 201. Ум. скирточка.

повністю...