Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

Безл. —глаголъ безличный.

Бердич. у. —Бердичевскій уѣздъ.

Богод. у. —Богодуховскій уѣздъ.

Борз. у. —Борзенскій уѣздъ.

Брацл. у. —Брацлавскій уѣздъ.

Васильк. у. —Васильковскій уѣздъ.

Галиц. —Галиція.

Гл. —глаголъ.

Гуцул. —Гуцульщина.

Донск. об. —Донская область.

Екат., Екатер. у. или г. —Екатеринославскій уѣздъ или Екатеринославская губернія.

Ж. —имя существительное женскаго рода.

Житом. у —Житомірскій уѣздъ.

Зміев. у. —Зміевскій уѣздъ.

Зоол. —названіе зоологическое.

Камен. у. —Каменецкій уѣздъ.

Канев. у. —Каневскій уѣздъ.

Кіевск. у., -г. —Кіевскій уѣздъ, — губернія.

Конст. у., Константиногр. у. —Константиноградскій уѣздъ.

Кременч. у. —Кременчугскій уѣздъ.

Кролев. у. —Кролевецкій уѣздъ.

Ласк. —выраженіе ласкательное.

Лебед. у —Лебединскій уѣздъ.

Лохв. у. —Лохвицкій уѣздъ.

Лубен. у. —Лубенскій уѣздъ

М —имя существительное мужескаго рода.

Меж. —междометіе.

Мирг. у. —Миргородскій уѣздъ.

Міусск. окр. —Міусскій округъ.

Мн. —множественное число.

Могил. у. —Могилевскій уѣздъ Подольской губерніи.

Мѣст. —мѣстоименіе.

Нар. —нарѣчіе.

Насѣк. —насѣкомое.

Нескл. —имя несклоняемое.

Н. Вол. у. —Новградъ-Волынскій уѣздъ.

Новомоск. у. —Новомосковскій уѣздъ.

Н. П., Нп. —народная пѣсня.

Нѣжин у. —Нѣжинскій уѣздъ.

Об. —имя существительное общаго рода.

О. в., Одн. в. —однократный видъ.

Одесс. у. —Одесскій уѣздъ.

Павлогр. у. —Павлоградскій уѣздъ.

Переясл. у. —Переяславскій уѣздъ.

Пирят. у. —Пирятинскій уѣздъ.

Подольск. г. —Подольская губернія.

Полт. г. —Полтавская губернія.

Посл. —народная пословица.

Пред. —предлогъ.

Пт. —птица.

Радом. у. —Радомышльскій уѣздъ.

Раст. —растеніе.

С. —имя существительное средняго рода.

С. в., сов. в. —совершенный видъ.

Сз. —союзъ.

Славян. у. —Славяносербскій уѣздъ.

См. —смотри.

Соб. —имя собирательное.

Сум. у., Сумск. у. —Сумской уѣздъ.

Таврич. г. —Таврическая губернія.

Терск. обл. —Терская область.

Ув. —имя увеличительное.

Угор. —Угорщина

Ум. —имя уменшительное.

Харьк., Харьк. у., Харьк. г. —Харьковскій уѣздъ, Харьковская Херс. у., Херс. г. — Херсонскій уѣздъ, Херсонская губернія.

Хот., Хотин. у. —Хотинскій уѣздъ.

Черк. у. —Черкасскій уѣздъ.

Черниг. у., -г. —Черниговскій уѣздъ, — губернія.

Черном. —Кубанская область.

Чис. —имя числительное.

 

Безпотрібно нар. Безъ надобности. Н. Вол. у. Нікчемно й безпотрібно порубавши свій ліс. О. 1862. ІІІ. 35.
Діва, -ви, ж. Дѣва. Послав Бог ангела до діви. Єв. Л. І. 27. Вибрав діву чорнобриву. Мет. 171. Ум. дівонька, дівочка. Шиєш, дівонько? — Шию. — А пороти скоро будеш? — Тільки ниточки дошию. Ном. № 10435. Виляй — не виляй, молодая дівочко, виляй — не виляй, по рушничку давай. Мет. Ув. дівака, діваха. Дівака здорова. Зміев. у.
Досмика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. досми́кати, -каю, -єш, гл. Додергивать, додергать.
Заве́дення, -ня, с. Обычай, обыкновеніе. У них таке вже заведення, що всі брати, хоть вони й жонаті, живуть і роблять укупі. У нас таке заведення, що жінки не молотять.
Клекіт, -коту, м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла.
Переголити Cм. переголювати.
Повивертати, -та́ю, -єш, гл. 1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Мнж. 43. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали. К. Досв. 27. 2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали. 3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали. Рудч. Ск. II. 132.
Хамінок, -нка, м. Чортъ. Ном. № 13996.
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. ІІ. 154.
Шерег, -гу, м. Рядъ, шеренга. Три шереги народа. Гн. II. 136. Узяв Нечай ляхів класти трома шерегами. АД. II. 78.