Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

Безл. —глаголъ безличный.

Бердич. у. —Бердичевскій уѣздъ.

Богод. у. —Богодуховскій уѣздъ.

Борз. у. —Борзенскій уѣздъ.

Брацл. у. —Брацлавскій уѣздъ.

Васильк. у. —Васильковскій уѣздъ.

Галиц. —Галиція.

Гл. —глаголъ.

Гуцул. —Гуцульщина.

Донск. об. —Донская область.

Екат., Екатер. у. или г. —Екатеринославскій уѣздъ или Екатеринославская губернія.

Ж. —имя существительное женскаго рода.

Житом. у —Житомірскій уѣздъ.

Зміев. у. —Зміевскій уѣздъ.

Зоол. —названіе зоологическое.

Камен. у. —Каменецкій уѣздъ.

Канев. у. —Каневскій уѣздъ.

Кіевск. у., -г. —Кіевскій уѣздъ, — губернія.

Конст. у., Константиногр. у. —Константиноградскій уѣздъ.

Кременч. у. —Кременчугскій уѣздъ.

Кролев. у. —Кролевецкій уѣздъ.

Ласк. —выраженіе ласкательное.

Лебед. у —Лебединскій уѣздъ.

Лохв. у. —Лохвицкій уѣздъ.

Лубен. у. —Лубенскій уѣздъ

М —имя существительное мужескаго рода.

Меж. —междометіе.

Мирг. у. —Миргородскій уѣздъ.

Міусск. окр. —Міусскій округъ.

Мн. —множественное число.

Могил. у. —Могилевскій уѣздъ Подольской губерніи.

Мѣст. —мѣстоименіе.

Нар. —нарѣчіе.

Насѣк. —насѣкомое.

Нескл. —имя несклоняемое.

Н. Вол. у. —Новградъ-Волынскій уѣздъ.

Новомоск. у. —Новомосковскій уѣздъ.

Н. П., Нп. —народная пѣсня.

Нѣжин у. —Нѣжинскій уѣздъ.

Об. —имя существительное общаго рода.

О. в., Одн. в. —однократный видъ.

Одесс. у. —Одесскій уѣздъ.

Павлогр. у. —Павлоградскій уѣздъ.

Переясл. у. —Переяславскій уѣздъ.

Пирят. у. —Пирятинскій уѣздъ.

Подольск. г. —Подольская губернія.

Полт. г. —Полтавская губернія.

Посл. —народная пословица.

Пред. —предлогъ.

Пт. —птица.

Радом. у. —Радомышльскій уѣздъ.

Раст. —растеніе.

С. —имя существительное средняго рода.

С. в., сов. в. —совершенный видъ.

Сз. —союзъ.

Славян. у. —Славяносербскій уѣздъ.

См. —смотри.

Соб. —имя собирательное.

Сум. у., Сумск. у. —Сумской уѣздъ.

Таврич. г. —Таврическая губернія.

Терск. обл. —Терская область.

Ув. —имя увеличительное.

Угор. —Угорщина

Ум. —имя уменшительное.

Харьк., Харьк. у., Харьк. г. —Харьковскій уѣздъ, Харьковская Херс. у., Херс. г. — Херсонскій уѣздъ, Херсонская губернія.

Хот., Хотин. у. —Хотинскій уѣздъ.

Черк. у. —Черкасскій уѣздъ.

Черниг. у., -г. —Черниговскій уѣздъ, — губернія.

Черном. —Кубанская область.

Чис. —имя числительное.

 

Ззира́тися, -раюся, -єшся, сов. в. ззирну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Переглядываться, переглянуться. Усі люде ззираються, сміються шпиком, що з того буде. Кв. II. 273. Ззирались тоді між собою ученики. Єв. І. XIII. 22.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Н. п. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» Кв. І. 7. (Изд. 1887). не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. Камен. у. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.
Нечевля, -вля и нече́в'я, -в'я, с. Употребляется только съ предлогомъ з: з нече́в'я. Изъ ничего. З нечев'я, а базар в степу як треба став. Греб. 372. У Кулиша это слово имѣетъ болѣе самостоятельное положеніе и употреблено въ значеніи: ничтожество. У нас на Вкраїні, серед забутих степових могил, мужицька мова піднялась із нечевля до високости всенароднього жалю, плачу, піднялась до погорджування великою гординею і до погрожування великій потузі. К. ХП. 129. Cм. знечев'я.
По пред. 1) По. Не по чім і б'є, як не по голові. ЗОЮР. І. 146. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96 По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? МВ. (О. 1862. III. 63, 64). Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Грин. III. 275. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Мир. Пов. І. 124. Трудно стало старенькій по людях жити. Г. Барв. 371. Треба дітей пускати по людях. Г. Барв. 284. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Г. Барв. 106, 107. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. Г. Барв. 223. 2) Послѣ. По шкоді і лях мудрий. Ном. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Ном. № 86. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. Н. Вол. у. по всьому. Послѣ всего. Св. Л. 41. от і по грошах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. О. 1862. IV. 106. вже по йому, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. Фр. Пр. 133. було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Фр. Пр. 132. Як не буде миленького, то буде по мені. Гол. IV. 457. 3) Съ, въ. По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. Рк. Макс. 4) За. Чи не вийде стара мати по холодну воду? Мил. 113. Вернувсь по той чобіт. Грин. І. 214. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Ном. Прийшла по мене вся моя родина. Г. Барв. 353. До кого ж мені тут по роботу вдатись? Г. Барв. 240. 5) по коне́ць. Въ концѣ. По копець греблі там стоять верби. Гол. III. 301. 6)по нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. Фр. Пр. 153. 7) що ж по тому? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. Грин. III. 186. 8) по тім, по чім. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. Грин. III. 212. 9) по тверезому, по п'яному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо. Г. Барв. 153.
Повишкрябувати, -бую, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Такі голодні поприходили, як сіли вечеряти, так і горщечки повишкрьобували.
Потомити, -млю́, -миш, гл. Утомить. Драг. 65. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили. Мил. Св. 34.
Свинець, -нцю, м. Свинець. Вас. 183. Важка, мов свинцем налита. Грин. II. 184.
Склеюватися, склеююся, -єшся, сов. в. склеїтися, склеюся, -їшся, гл. Склеиваться, склеиться.
Холоша, -ші, ж. Штанина, одна половина, одна нога штановъ, брюкъ. Іде чоловік і холоші по коліна підкачав. Мнж. 27. Мав без матні одні холоші і тілько слава, що в штанах. Котл. Ен. І. 32.