Вередувати, -дую, -єш, гл.
1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку.
2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого.
Дорожині́й нар. Ближе дорогой, болѣе по дорогѣ, съ руки. Я живу по цей бік села, так мені й дорожиній, як би й пайка по цей бік випала.
Засіда́тель, -ля, м. Засѣдатель. Вибрали мене в засідателі.
Кабановий, -а, -е.. Cм. кабанячий.
Оклунок, -нка, м. = клунок. Держи свій оклунок.... От насипав. Ум. оклуночок. Деяку шустелину свою зв'язала в оклуночок.
Попереводитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и перевестися, но во множествѣ. Песиголовців осталось мало: попереводились. Птиця... вже попереводилась.
Сизоперий, сизопірий, -а, -е. Сизоперый. Ой брате мій, брате, сизопірий орле, доглядай же ти, брате, моїх малих діток.
Сітянка, -ки, ж. Плохая, рѣдкая ткань. Пресвята Покровойко, покрий мою головойку яков таков сітянков, няй зістану христянков. Старомиск. у. въ
Шкіролупець, -пця, м. Облупливающій шкуры. Въ шутливомъ величаніи является эпитетомъ сапожника: Величаєм тя, шевче чоботоробче і шкіролупче.
Шпінка, -ки, ж. = шпонька.