Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
За́йдочка, -ки, об. ум. отъ за́йда.
Насущний, -а, -е. Насущный. Як то тяжко той насущний люде добувають.
Писарня, -ні, ж. Канцелярія. Пішли в писарню до волосного писаря. Говорити смію про писарню ще твою. Газ мні буть там довелося... Але ж скільки там товклося за столами писарів. (В старовину) панувала.... мертва мова, котру викохано штучно по старосвіцьких чернечих писарнях.
Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся.
Поздиратися, -ра́юся, -єшся, гл. Содраться.
Просумувати, -му́ю, -єш, гл. Прогрустить, пропечалиться извѣстное время.
Скучень, -чня, м. Раст. Companula glomerata L.
Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. У неї вже четверо дітей.
Шерсткий, -а, -е. Жесткій, шероховатый. Наші голосні і зголосні літери в його виходили такими шерсткими. О кожѣ человѣка: шероховатый, загрубѣлый. А руки ... шерсткі та чорні.