Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пообмолочувати
пообморочувати
пообмотувати
пообмочувати
пообмощувати
пообмуровувати
пообнімати
пообніматися
пообносити
пообнюхувати
пообомлівати
пообороняти
пооборонятися
пообпадати
пообпалювати
пообпалюватися
пообпарювати
пообпарюватися
пообпасинковувати
пообпаскуджувати
пообпаскуджуватися
пообпивати
пообпиватися
пообписувати
пообпірати
пообпливати
пообплітати
пообплутувати
пообпльовувати
пообпоганювати
пообпоганюватися
пообполіскувати
пообполіскуватися
пообполювати
пообраховувати
пообривати
пообриватися
пообрівнювати
пообрізувати
пообрікатися
пооброблювати
пообробляти
пооброблятися
пообростати
пообрубувати
пообрушувати
пообсаджувати
пообсапувати
пообселювати
пообселюватися
пообсисатися
пообсівати
пообсіватися
пообсідати
пообсікати
пообскрібати
пообскубати
пообсмажувати
пообсмалювати
пообсмикувати
пообсміювати
пообсмоктувати
пообсмолювати
пообсновувати
пообставляти
пообстелювати
пообстригати
пообстругувати
пообстужувати
пообступати
пообсушувати
пообсушуватися
пообтавати
пообтикати
пообтикатися
пообтинати
пообтирати
пообтісувати
пообтовкувати
пообтоптувати
пообточувати
пообтріпувати
пообтріпуватися
пообтрощувати
пообтрушувати
пообтрушуватися
пообтягати
пообувати
пообуватися
пообхаркувати
пообхвачувати
пообхлюпувати
пообхоплювати
пообцвяховувати
пообціловувати
пообчернювати
пообчикрижувати
пообчищати
пообчищатися
пообчіркувати
пообчухрувати
пообшарпувати
пообшарпуватися
пообшивати
пообшиватися
пообшкрябувати
пообшмаровувати
пообшукувати
пооб'язувати
пооб'язуватися
поодб..
поодв..
поодг..
поодд..
поодж..
поодз..
поодинокий
поодинці
поодк..
поодл..
Ді́цтво, -ва, с. = Дитинство. МВ. І. 14. Левиц. Пов. 174.
Допну́ти, -ся. Cм. допинати, -ся.
Доходи́телька, -ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала. Зміев. у.
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.
Знаючий, -а, -е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха. Мнж. 182.
Походне, -но́го, с. Плата въ цехъ отъ вновь поступающаго. Козел. у.
Приточувати, -чую, -єш, сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. І. 81.
Розімяти, -ся. Cм. розминати, -ся.
Шепотати, -чу́, -чеш, гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.
Нас спонсорують: