Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пообмолочувати
пообморочувати
пообмотувати
пообмочувати
пообмощувати
пообмуровувати
пообнімати
пообніматися
пообносити
пообнюхувати
пообомлівати
пообороняти
пооборонятися
пообпадати
пообпалювати
пообпалюватися
пообпарювати
пообпарюватися
пообпасинковувати
пообпаскуджувати
пообпаскуджуватися
пообпивати
пообпиватися
пообписувати
пообпірати
пообпливати
пообплітати
пообплутувати
пообпльовувати
пообпоганювати
пообпоганюватися
пообполіскувати
пообполіскуватися
пообполювати
пообраховувати
пообривати
пообриватися
пообрівнювати
пообрізувати
пообрікатися
пооброблювати
пообробляти
пооброблятися
пообростати
пообрубувати
пообрушувати
пообсаджувати
пообсапувати
пообселювати
пообселюватися
пообсисатися
пообсівати
пообсіватися
пообсідати
пообсікати
пообскрібати
пообскубати
пообсмажувати
пообсмалювати
пообсмикувати
пообсміювати
пообсмоктувати
пообсмолювати
пообсновувати
пообставляти
пообстелювати
пообстригати
пообстругувати
пообстужувати
пообступати
пообсушувати
пообсушуватися
пообтавати
пообтикати
пообтикатися
пообтинати
пообтирати
пообтісувати
пообтовкувати
пообтоптувати
пообточувати
пообтріпувати
пообтріпуватися
пообтрощувати
пообтрушувати
пообтрушуватися
пообтягати
пообувати
пообуватися
пообхаркувати
пообхвачувати
пообхлюпувати
пообхоплювати
пообцвяховувати
пообціловувати
пообчернювати
пообчикрижувати
пообчищати
пообчищатися
пообчіркувати
пообчухрувати
пообшарпувати
пообшарпуватися
пообшивати
пообшиватися
пообшкрябувати
пообшмаровувати
пообшукувати
пооб'язувати
пооб'язуватися
поодб..
поодв..
поодг..
поодд..
поодж..
поодз..
поодинокий
поодинці
поодк..
поодл..
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677. 2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIIІ. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Карпітка, -тки, ж. Носокъ (надѣваемый на ноги).
Ме́ркнути и меркти, -кну, -неш, гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Шевч. 437. Вже зорі поперед нього меркнуть. МВ.
Огнистий, -а, -е. 1) = огненний 1. Сонце як раз... сідало; червоне огнисте коло його так і искрило світом. Мир. Пов. І. 158. 1) = огненний 2. Серце огнисте. К. МХ. 6.
Польовина, -ни, ж. Поляна, небольшое полевое пространство. Невеличка польовина, да густі копиці. Чуб. V. 669.
Ристь, -ті, ж. Рысь. К. ЧР. 150. Ристю, коники, ристю! Грин. III. 491. За користю біжи ристю. Ном. № 14002. в собачу ристь побігти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34.
Рожаний, -а, -е. 1) Розовый. 2) Мальвовый.
Роскотити, -ся. Cм. роскочувати, -ся.
Чагарь, -ря, м. Лѣсная поросль, кустарникъ. Чуб. V. 1022. В чагарях над річкою. Г. Барв. 350. Не ходи, козаче, під низом: переросла дороженька хмизом. — Єсть у мене топорець гостренький, то й висіче чагар густенький. Млр. л. сб. 244. Пустили гончих в чагарі. Котл. Ен. IV. 44. Ум. чагаре́ць, чагарочок. Чуб. III. 282. Приїзжає у чагарець: зараз тут човчиця схопилась. Рудч. Ск. І. 121.
Чернетка, -ки, ж. плахта-черне́тка. Плахта чернаго цвѣта.
Нас спонсорують: