Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поскуплюватися
поскупувати
поскучати
послабати
послабити
послабіти
послабувати
пославити
пославка
посланець
посланиця
послання
послати I
послати II
послатися
послебізувати
послизнути
послизнутися
послизти
послинити
послі
послід
послідній
послідок
послідуватий
послідущий
посліпити
посліпитися
посліпнути
послонько
послувати
послуга
послуговувати
послугувати
послужанка
послужити
послужка
послух
послухання
послухати
послухатися
послухатор
послухач
послухняний
послухнянство
послушки
послушне
послушний
послушник
послушниця
послушничок
послюсарювати
посмагнути
посмажити
посмалити
посмачити
посмачніти
посмердіти
посмертити
посмертний
посмик
посмикати
посмирнішати
посмілішати
посміт
посміти
посмітити
посмітник
посміттюха
посмітюшок
посміх
посміхати
посміховисько
посміховище
посміхуватися
посмішенний
посмішка
посмішкувати
посмішкуватися
посмішливий
посмішний
посміятися
посмоктати
посмоктувати
посмолити
посмугувати
посмутити
посмутитися
посмуткувати
посмутніти
поснідання
поснідати
поснідкувати
посновиґати
поснувати
поснути
поснутися
поснядіти
пособа
пособачитися
пособити
пособкати
пособляти
пособлятися
пособник
пособниця
пособорувати
посовати
посоватися
посовиніти
посовіти
посовітувати
посовітуватися
посовом
посовувати
посовуватися
посокотитися
посол
посолити
посолодити
Ай! II, сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.
Де́нце, -ця, с. Донышко. Ум. отъ дно.
Жґринджа́тися, -джа́юся, -єшся, гл. Ссориться. Жґринджаться отець і мати. Вх. Лем. 413.
Кендюх, -ха, м. Желудокъ четвероногихъ животныхъ. Сим. 142. Чуб. VII. 443. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Котл. Ен. Ум. кендюшок.
Намисти́на, -ни, ж. Одно зерно мониста. Ум. намистинка, намисти́ночка.
Недобрий, -а, -е. 1) Нехорошій, дурной. 2) Недобрый, злой. 3) Невкусный.
Поплюскнути, -ну, -неш, гл. Сплющиться, стать плоскимъ, щуплымъ. Калина зімою взяла та й поплюскла, — ягоди стали плисковаті, що й соку в їх не зосталось. Рк. Левиц. Посуха захватила жито, а зерно й поплюскло. Черниг. у.
Присудник, -ка, м. Состоящій подъ чьей властью, подвластный. А він каже (бачте, присудникам вже своїм): «Іди по воду!» Рудч. Ск. І. 47.
Тарадайчина, -ни, ж. Плохая тарадайка.
Тупотня, -ні, ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.
Нас спонсорують: