Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поскуплюватися
поскупувати
поскучати
послабати
послабити
послабіти
послабувати
пославити
пославка
посланець
посланиця
послання
послати I
послати II
послатися
послебізувати
послизнути
послизнутися
послизти
послинити
послі
послід
послідній
послідок
послідуватий
послідущий
посліпити
посліпитися
посліпнути
послонько
послувати
послуга
послуговувати
послугувати
послужанка
послужити
послужка
послух
послухання
послухати
послухатися
послухатор
послухач
послухняний
послухнянство
послушки
послушне
послушний
послушник
послушниця
послушничок
послюсарювати
посмагнути
посмажити
посмалити
посмачити
посмачніти
посмердіти
посмертити
посмертний
посмик
посмикати
посмирнішати
посмілішати
посміт
посміти
посмітити
посмітник
посміттюха
посмітюшок
посміх
посміхати
посміховисько
посміховище
посміхуватися
посмішенний
посмішка
посмішкувати
посмішкуватися
посмішливий
посмішний
посміятися
посмоктати
посмоктувати
посмолити
посмугувати
посмутити
посмутитися
посмуткувати
посмутніти
поснідання
поснідати
поснідкувати
посновиґати
поснувати
поснути
поснутися
поснядіти
пособа
пособачитися
пособити
пособкати
пособляти
пособлятися
пособник
пособниця
пособорувати
посовати
посоватися
посовиніти
посовіти
посовітувати
посовітуватися
посовом
посовувати
посовуватися
посокотитися
посол
посолити
посолодити
Вимазуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. вимазатися, -жуся, -жешся, гл. 1) = вимащуватися, вимаститися. 2) Выпачкиваться, выпачкаться.
Дро́тик, -ка, м. Ум. отъ дріт. 2) Прутокъ чулочный. МВ. (1862. І. 40).
Єдва́бний, -а, -е. Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212.
Пазинати, -на́ю, -єш, гл. = пазити. Вх. Зн. 46.
Піклуватися, -луюся, -єшся, гл. 1) Заботиться, печься. Та таки й дитина, хоча воно і підросло, та все ж таки треба коло його піклуватись. Шевч. 2) Безпокоиться. Тебе не було, не дуже я за тобою піклувалась. Черк. у.
Проморити, -рю́, -риш, гл. Проморить. Як проморю голодом до вечора, так признаєшся. Харьк.
Сукервиця, -ці, ж. = сукровиця. Вх. Зн. 67.
Тулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Левиц. І. 37. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Стор. МПр. 16. Подобалось душі вашій кріпацтво, так ви його і до християнства тулите. О. 1862. VI. Кост. 12. 2) Складывать, сжимать, свертывать. Книші тулить. Сим. 201.
Хвощанка, -ки, ж. Пучекъ хвоща, соломы или камыша, при помощи которыхъ моютъ деревянные некрашенные полы. Сим. 130.
Часок, -ску, м. Ум. отъ час.
Нас спонсорують: