Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

птах
пташа
пташачий
пташачор
пташенька
пташеня
пташечка
пташина
пташиний
пташів'я
пташка
пташник
пташниця
пташня
пташок
пти
птиця
птиченя
птичий
птичка
птічко
птруту!
пту-гей-са!
птукавка
птукач
птуц!
пту-ча!
публіка
пувка
пуга 1
пуга 2
пугавій 2
пугання
пугарчик
пугарь
пугати
пугач
пугачевий
пугикати
пугикнути
пуговиця
пуголоватиця
пуголовач
пуголовиця
пуголовка
пуголовок
пугом
пугукнути
пугу-пугу!
пугутькало
пуґачі
пуд I
пуд II
пуджєтися
пуджівно
пудити
пудно
пудофет
пужак
пужално
пужина
пужиноватий
пужитися
пужка
пужливий
пужник
пузан
пузанок
пузанчик
пузань
пузатий
пузвеликий
пуздерко
пуздракуватий
пуздратий
пуздро
пуздря
пузиревий
пузиритися
пузирь
пузо
пузце
пук
пука
пукавка
пукал
пукалка
пукарити
пукарь
пукас
пукати
пукатий
пукатися
пукішка
пуклятий
пукнути
пукнястий
пуком
пукти
пуку!
пуль!
пулька
пульош
пульпак
пульцан
пульч
пульча
пулюкати
пуля
пуля 2
пуляк
пуляковий
пуляш
пумкати
пундик
пундиковий
пундюха
пундючитися
пуночка
пунтове
Брехуха, -хи, ж. Лгунья. Котл. Ен. IV. 33. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Н. п. Ум. брехушка.
Видроокий, -а, -е. О человѣкѣ: съ глазами, вѣки которыхъ вывернуты ими растянуты въ стороны. Рк. Левиц.
Надава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. нада́тися, -да́мся, -си́ся (до чо́го), гл. Идти къ чему, быть годнымъ для чего. Желех.
Неприпинний, -а, -е. 1) Неудержимый, неукротимый. 2) Безпрепятственный.
Прислини мн. = паслін. Вх. Пч. І. 13.
Ракавка, -ки, ж. = раканя. Вх. Уг. 264. Cм. рахкавка.
Скулиніг нар. Поджавъ ноги. Вробили в печі діру і він там.... скулиніг лежав. ЕЗ. V. 35.
Спантеличитися, -чуся, -чишся, гл. Сбиться съ толку. Спантеличивсь, небоже. Ном. № 5173.
Старечий, -а, -е. 1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови. МВ. 2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене. К. Досв. 37.
Туманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. Черк. у. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Мкр. Н. 4. Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). У його не гуляли, тільки туманіли, мов нудились під арештом і в турмі сиділи. Мкр. Н. 32. Туманів, туманів та таки й не пригадав, як зробити. Черк. у. Не будем туманіти між простацтвом. К. ПС. 84.
Нас спонсорують: