Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

птах
пташа
пташачий
пташачор
пташенька
пташеня
пташечка
пташина
пташиний
пташів'я
пташка
пташник
пташниця
пташня
пташок
пти
птиця
птиченя
птичий
птичка
птічко
птруту!
пту-гей-са!
птукавка
птукач
птуц!
пту-ча!
публіка
пувка
пуга 1
пуга 2
пугавій 2
пугання
пугарчик
пугарь
пугати
пугач
пугачевий
пугикати
пугикнути
пуговиця
пуголоватиця
пуголовач
пуголовиця
пуголовка
пуголовок
пугом
пугукнути
пугу-пугу!
пугутькало
пуґачі
пуд I
пуд II
пуджєтися
пуджівно
пудити
пудно
пудофет
пужак
пужално
пужина
пужиноватий
пужитися
пужка
пужливий
пужник
пузан
пузанок
пузанчик
пузань
пузатий
пузвеликий
пуздерко
пуздракуватий
пуздратий
пуздро
пуздря
пузиревий
пузиритися
пузирь
пузо
пузце
пук
пука
пукавка
пукал
пукалка
пукарити
пукарь
пукас
пукати
пукатий
пукатися
пукішка
пуклятий
пукнути
пукнястий
пуком
пукти
пуку!
пуль!
пулька
пульош
пульпак
пульцан
пульч
пульча
пулюкати
пуля
пуля 2
пуляк
пуляковий
пуляш
пумкати
пундик
пундиковий
пундюха
пундючитися
пуночка
пунтове
Зробляти, -ля́ю, -єш, гл. Обрабатывать. Ой я тобі не наймичка все поле зробляти. Гол. IV. 538.
Карбованець, -нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Г. Барв. 499. Пехай протрусить батькови карбованчики. Кв. II. 139.
Картинуватий, -а, -е. Четырехугольный. карти́нуватий камінь. Камень, порѣзанный ровными плитками. Донск. Обл.
Оттодішній, -ня, -нє Тогдашній, вотъ тогда бывшій. Драг. 83.
Пальок, -лька, м. 1) = палець 2. Шух. І. 103. 2) Cм. деркач. Шух. І. 166.
Позаслужбовий, -а, -е. Внѣслужебный. Желех.
Поплодитися, -димося, -дитеся, гл. Родиться, наплодиться, виплодиться. А вони ж із чого поплодились? І вони ж із мужиків породились. ЗОЮР. І. 162.
Потоваришити, -шу́, -ши́ш, гл. Сдѣлаться товарищемъ, сойтись. Яким зовсім потоваришив з о. Хведором. Левиц. І. 463.
Сховок, -вку, м. = схов. Лихий сховок і доброго псує. Посл.  
Щастити, -тить, гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: щасти́, боже! Хай Бог щастить. Ном. № 11368. Инші зорі щастять у його на врожай, инші на скот, а Віз — чумацька щаслива зоря. К. ЧР. 148. У всьому йому щастило. Щасти вам, Боже, на всяке добро! Левиц. Пов. 405. Але ж не все так їй щастило його дурити. Г. Барв. 519.
Нас спонсорують: