Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покривулити
покрик
покрикати
покрикнути
покрикувати
покритенько
покрити
покритка
покриття
покричати
покришечка
покришити
покришище
покришка
покрів
покрівавити
покрівавитися
покрівець
покрівля
покрівний
покрівський
покріпити
покріпляти
покріплятися
покріпний
покрова
покровений
покровка
покропивник
покропити
покроплення
покропляти
покружати
покружляти
покрупини
покруп'янка
покрутити
покрутитися
покрутнути
покруч
покувати
покувікати
покудкудакати
покудлати
покудовчити 1
покудовчити 2
покуйовдити
покукнути
покукурікати
покульбачити
покульгати
покулятися
покумання
покуматися
покумитися
покумувати
покундосити
покуняти
покуп
покупати
покупатися
покупець 2
покупити
покупі
покупка
покупляти
покупувати
покупчитися
покурити
покус
покуса
покусати
покусатися
покусчіцка
покут
покута
покутати
покутатися
покутє
покутник
покутниця
покутній
покуття
покутувати
покуть
покутя
покутянин
покуховарити
покуховне
покучерявити
покучерявіти
покучкурувати
покушання
покушати
покуштування
покуштувати
пола
полавочник
полагода
полагодити
полад
поладити
поладитися
поладнати
полаз
полазець
полазник
полазок
полазюка
поламання
поламати
поламатися
полапати
полапки
полапцем
поласкавішати
поласувати
поласуватися
полатайко
полатай-хата
Бентежити, -жу, -жиш, гл. 1) Смущать, обезкураживать, сбивать съ толку. 2) Тревожить, волновать. По світах свою силу показувать, людей дивувать та людський спокій бентежить. Грин. І. 193. І нас новий бентежить Наливай. К. ПС. 31. 3) Ругать, срамить, безчестить; покрывать срамомъ, безчестьемъ. Я гетьманом двадцять літ.... і я — тепер нікчемний дід — коверзував би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло? На що мені бентежить славу? Греб. 329.
Вуглина, -ни, ж. Уголекъ. Ум. вуглинка. Мнж. 139.
Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» Г. Барв. 433.слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс.
Зітлі́ти, -тлію, -єш, гл. Истлѣть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. І. 191.
Знемощіти, -щію, -єш, гл. Изнемочь, обезсилѣть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Грин. II. 153.
Ле́дарь 2, -рі, ж. соб. Лѣнтяи, бездѣльники, сбродъ. Давно я потоптав би сю ледарь, да тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. Погуби ледачу ледарь. К. Псал. 13.
Надивля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. надиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Насматриваться, насмотрѣться. Годі надивлятися на нього. Я по тобі, луже, не наложуся, кого вірно люблю, — не надивлюся. Н. п. Він на неї не надивиться. Мил. 97.
Назира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. назирну́ти, -рну́, -не́ш, гл. 1) Наблюдать, наблюсти, присматривать, присмотрѣть. І назирали його, чи зцілить у суботу. Єв. Мр. III. 2. Назирай орлиним оком сирітськую хату. К. Досв. 105. Цікава Масюківна назирала гостя з вікна. Левиц. Пов. 196. 2) Видѣть, увидѣть. Що оком назирне, — пліндрує. К. ЦН. 253. 3) Навѣдываться, навѣдаться.
Покидь, -ді, ж. = покидька. К. (Хата, 2).
Стовбоватий, -а, -е. Столбообразный, цилиндрическій. (Шапка) прикривала його стовбовату голову. Мир. Пов. II. 50. Стовбовата шапка. Чуб. VII. 414.
Нас спонсорують: