Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покривулити
покрик
покрикати
покрикнути
покрикувати
покритенько
покрити
покритка
покриття
покричати
покришечка
покришити
покришище
покришка
покрів
покрівавити
покрівавитися
покрівець
покрівля
покрівний
покрівський
покріпити
покріпляти
покріплятися
покріпний
покрова
покровений
покровка
покропивник
покропити
покроплення
покропляти
покружати
покружляти
покрупини
покруп'янка
покрутити
покрутитися
покрутнути
покруч
покувати
покувікати
покудкудакати
покудлати
покудовчити 1
покудовчити 2
покуйовдити
покукнути
покукурікати
покульбачити
покульгати
покулятися
покумання
покуматися
покумитися
покумувати
покундосити
покуняти
покуп
покупати
покупатися
покупець 2
покупити
покупі
покупка
покупляти
покупувати
покупчитися
покурити
покус
покуса
покусати
покусатися
покусчіцка
покут
покута
покутати
покутатися
покутє
покутник
покутниця
покутній
покуття
покутувати
покуть
покутя
покутянин
покуховарити
покуховне
покучерявити
покучерявіти
покучкурувати
покушання
покушати
покуштування
покуштувати
пола
полавочник
полагода
полагодити
полад
поладити
поладитися
поладнати
полаз
полазець
полазник
полазок
полазюка
поламання
поламати
поламатися
полапати
полапки
полапцем
поласкавішати
поласувати
поласуватися
полатайко
полатай-хата
Возарня, -ні, ж. = возівня. Вх. Уг. 231.
Глитати, -таю, -єш, гл. Глотать. Лемішку і куліш глитали. Котл. Ен. І. 11. Хорт глита, глита молоко. Грин. I. 146.
Журбовий, -а, -е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ? Г. Барв. 312.
Илкий, -а́, -е́ 1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке. Харьк. г. 2) О щелокѣ: ѣдкій. Конст. у.
Має́ток, -тку, м. Имущество; состояніе, имѣніе. Та нехай мій батько добре дбає, гуртів, великих маєтків нехай не збуває. Дума.
Письмак, -ка, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.
Полотенечко, -ка, с. Ум. отъ полотно.
Ретельне нар. Аккуратно, точно. Знаю ретельне, що.... Федьк.
Хотар, -ря, м. Всѣ принадлежащія селенію земли. Вх. Лем. 479. МУЕ. ІІІ. 45.
Шибнути, -бну́, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ шибати. Бросить, ударить. П'яному зараз шибне у думку. О. 1862. І. 72.
Нас спонсорують: