Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті.
Відбірка, -ки, ж. У оконщиковъ: инструментъ для образованія кромокъ въ рамахъ.
Запільчи́на, -ни, ж. = запілка.
Ковер, -вра, м.
1) Коверъ. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами.
2) Одѣяло. Ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. Ночувало, моя матінко, під коверцем.
Недогляд, -ду, м. Недосмотръ.
Співацький, -а, -е. Относящійся къ пѣвцу, пѣвчему.
Ув'язка, -ки, ж. Завязка къ мѣшку.
Упириця, -ці, ж. Женщина-упырь.
Хверязя, -зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур.
Цєп'є, -п'я, с. = курча.