Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покоїк
покоїти
покоїтися
покойовий
пококати
поколесне
поколещина
поколивати
поколисати
поколихати
поколихатися
поколихнути
поколихнутися
поколінниці
покоління
поколіти
поколодва
поколодне
поколоситися
поколоти
поколотися
поколошкати
поколупати
поколупатися
поколядувати
поколядь
покомизитися
поконати
поконвічний
покопання
покопати
покопирсати
покопити
покопотіти
покора
покоржавіти
покористувати
покористуватися
покорити
покорити 2
покоритися
покорм
покормити
покормитися
покоростявіти
покоротити
покороткий
покороткуватий
покорочати
покорочатися
покортіти
покорчити
покорчувати
покоряти
покорятися
покосарщина
покосити
покоситися
покот
покотело
покотигорошок
покотило
покотистий
покотисто
покотити
покотитися
покотом
покотьоло
покотющий
покохати
покохатися
покочистий
покочувати
покошинка
покошитися
покошкати
покошлати
покошлатіти
покоштувати
покощування
покощувати
покравати
покравцювати
покрагати
покрадаємо
покрадаємці
покрадати
покраденці
покрамарювати
покрапати
покрапати 2
покрапляти
покраса
покрасити
покрасти
покрастися
покрасувати
покрасуватися
покращати
покраяти
покревний
покревність
покрейта
покректати
покрепити
покреплювати
покресати
покрива
покривайлечко
покривайло
покривайниця
покривало
покривальниця
покриванка
покривання
покривати
покриватися
покривдити
покривити
покривитися
Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. ІІІ. 107. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.
Малиня́к, -ку, м. = малинівка.
Переруб, -бу, м. 1) = переріз. Желех. 2) Закромъ. Вх. Зн. 48.
По́кут, -та, м. = Покуть = Покуття. МУЕ. І. 130.
Схильний, -а, -е. Склонный.
Трапляти, -ля́ю, -єш, сов. в. трапити, -плю, -пиш, гл. Попадать, попасть. О. 1862. V. 106. Трапила й коса на камінь. Федьк.
Трачка, -ки, ж. Лѣсопильня. Шейк. Шух. І. 181.
Хлап, -па, м. 1) Валетъ (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463. 2) Клапанъ (въ музыкальномъ инструментѣ, напр. въ лірі). Прил. у.
Шрубувати, -бую, -єш, гл. Винтить.
Нас спонсорують: