Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

придуха
придушити
придушувати
придушуватися
приємний
приємність
приємно
прижилувати
прижити
прижитний
прижовклий
прижовкнути
прижовкти
прижовтий
призабути
призапасити
призапаситися
призба
призва
призвести
призвичаїти
призвичайка
призвичаювання
призвичаювати
призвичаюватися
призвичаяння
призвід
призвісливий
призвістити
призвістка
призвішкувати
призвіщати
призводити
призволення
призволити
призволяти
призволятися
призволяще
приздріння
призелений
призеленкуватий
приземкуватий
приземний
приземок
призиратися
призір
призірний
признаватися
признака
признакомитися
признатися
признатний
призначати
призначіння
призначка
признести
призорий
призористий
призорити
призра
призрітися
призьба
приїзд
приїзджати
приїзджий
приїздити
приїздний
приїмиця
приїмище
приїхати
прийгра
прийдешній
прийдість
прийдячка
прийма
приймак
приймати
прийматися
приймацький
приймаченько
приймачисько
приймачище
приймачка
прийми
приймит
приймити
приймитися
прийняти
прийом
прийомний
прийомочок
прийти
прийшлий
прикадкуватий
прикадок
приказ
приказання
приказати
приказка
приказування
приказувати
прикалабок
прикарабок
прикарючити
прикачати
приквоктувати
прикидати
прикидати 2
прикидатися
прикидка
прикидливий
прикинути
прикипати
прикиснути
прикібний
прикілок
прикінчати
приклад
прикладати
прикладатися
Верло, -ла, с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода.
Воротниця, -ці, ж. 1) = ворітниця, 2) Ворота, плетеныя изъ прутьевъ. Угор.
Зрябіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно. Канев. у.  
Лу́чик, -ка, м. Родъ вѣшалки для шапокъ. Вирубається щиток з дубка і сучки на йому обрубуються і загинаються покіль сирі, та так і засохнуть. А тоді сей лучик прибивають до полутрямка і шапки на йому вішають. Шапок чотирі, а то й п'ять. Черниг. у.
Наруби́ нар. Наизнанку, наизворотъ. Угор.
Пом'янути Cм. поминати.
Припішати, -шаю, -єш, гл. Первоначально: сдѣлаться пѣшимъ, утративъ лошадей, воловъ, а затѣмъ и вообще обѣднѣть. Був колись багатирь, а теперь припішав. Черк. у.
Простати, -таю, -єш, гл. = простувати. Простали ми в Україну вольними ногами. Шевч. 259.
Славити, -влю, -виш, гл. Говорить, разсказывать. МВ. ІІ. 87. Г. Барв. 8. Славили, що колись то вона і багачка була. Федьк. Чи справді він такий, як славлять? МВ. (О. 1862. III. 45). 2) Прославлять.
Сявкати, -каю, -єш, сявкотіти, -кочу, -чеш, гл. О гусяхъ, преимущественно гусятахъ: гоготать. Вол. г. Гуска сявкоче. Вх. Пч. І. 15.
Нас спонсорують: