Відсовувати, -вую, -єш, гл. = відсувати.
Ґуґлюва́тий, -а, -е. Покрытый шишками. Ґуґлювата деревина.
Зви́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Це ви так цуцика до рук звичили. Звичили корову доїтися на налигачі. То він звичений так.
Набо́ристий, а, е. Наборный. Над ліжком висіло набористе сідло.
Переслабувати, -бу́ю, -єш, гл. Переболѣть.
Розмарія, -рії, ж. = розмайрин. Розмарія сходить.
Рябина, -ни, ж. Рябина, Sorbus aucuparia.
Свекрушенька, -ки, ж. Ум. отъ свекруха.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
Усюсятися, -сяюся, -єшся, гл. = усцятися.