Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помитися
помиток
помихтіти
помишлення
помишляти
помівка
поміж
поміж I
поміж II
поміжний
поміжник
помізкувати
помізчити
помік
помілко
помінити
помінитися
поміняти
помінятися
помір I
помір II
помірання
помірати
поміркований
поміркування
поміркувати
поміркуватися
помірне
помірний
помірниця
помірність
помірно
помірок I
помірок II
помірчий
помір'я
поміряти
помірятися
помісити
поміст
помістити
помісті
помістниця
помісто
помість
помістя
помісь
помісяшно
помітати
помітачка
помітити
помітний
помітно
помітувати
помітуха
поміть
поміч
помічати
помічний
помічник
помічниця
помішати
помішатися
помішник
помішничка
поміщати
поміщатися
помка
помки
помкнутися
помлівати
помножання
помножати
помножатися
помнякшати
помняти
помняшкурити
помовити
помовка
помовкнути
помовляти
помовчати
помога
помогати
помогоричити
помогти
помок
помокнути
помокрілий
помокріти
помокти
помолити
помолитися
помолодикувати
помолодитися
помолодіти
помолодішати
помолодки
помолодчати
помолоти
помолотити
помолочник
помольне
поморгати
помордувати
помордуватися
поморежити
поморити
поморитися
поморозити
поморозь
поморочити
поморочитися
поморхлий
поморхнути
поморщина
поморщити
поморщитися
поморянець
помоскалити
Бистрень, -ня, м. Потокъ, быстрый ручей. Брати мої невірні, як той бистрень, що дзюркотить на провесні в долині. К. Іов. 14.
Верховіття, -тя, с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату примішу покидає. Макс.
Зазли́ти, -злю́, -ли́ш, гл. Очень разсердить, озлобить. Зазлив батька. Н. Вол. у.
Квітневий, -а, -е. Апрѣльскій.
Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Макс. Коли хліб, тоді й розум. Ном. № 1364. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Макс. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. Макс. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. МВ. (О. 1862. III. 72). 4) коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. К. ЧР. 5) коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. Макс. 6) коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. Рудч. Ск. І. 23. 8) коли́-не-коли. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. Ком. II. 9) a коли, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. МВ. 10) коли разом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає. МВ.
Коритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17.
Намня́ти гл. = нам'яти.
Підхопити, -ся. Cм. підхоплювати, -ся.
Угілець, -льця, м. Ум. отъ угіль.
Четвер, -рга, м. Четвергъ. У неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла. МВ. І. 78. Середа нехай не трапляється наперед четверга. Ном. № 532.жилавий, жилний. Cм. жилавий.
Нас спонсорують: