Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помитися
помиток
помихтіти
помишлення
помишляти
помівка
поміж
поміж I
поміж II
поміжний
поміжник
помізкувати
помізчити
помік
помілко
помінити
помінитися
поміняти
помінятися
помір I
помір II
помірання
помірати
поміркований
поміркування
поміркувати
поміркуватися
помірне
помірний
помірниця
помірність
помірно
помірок I
помірок II
помірчий
помір'я
поміряти
помірятися
помісити
поміст
помістити
помісті
помістниця
помісто
помість
помістя
помісь
помісяшно
помітати
помітачка
помітити
помітний
помітно
помітувати
помітуха
поміть
поміч
помічати
помічний
помічник
помічниця
помішати
помішатися
помішник
помішничка
поміщати
поміщатися
помка
помки
помкнутися
помлівати
помножання
помножати
помножатися
помнякшати
помняти
помняшкурити
помовити
помовка
помовкнути
помовляти
помовчати
помога
помогати
помогоричити
помогти
помок
помокнути
помокрілий
помокріти
помокти
помолити
помолитися
помолодикувати
помолодитися
помолодіти
помолодішати
помолодки
помолодчати
помолоти
помолотити
помолочник
помольне
поморгати
помордувати
помордуватися
поморежити
поморити
поморитися
поморозити
поморозь
поморочити
поморочитися
поморхлий
поморхнути
поморщина
поморщити
поморщитися
поморянець
помоскалити
Зароста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зарости́, -сту́, -те́ш, гл. Заростать, зарости. Двір заріс бур'яном. МВ. ІІ. 70. Бодай тая річка очеретом заросли. Чуб. III. 123.
Збідни́ти Cм. збіднити.
Кабачки, -ків м., мн. 1) Pacт. Pepo L. var. citriformis. ЗЮЗО. І. 120. 2) Тыквенныя сѣмена, сѣмячки. достанеться на кабачки. Достанется на орѣхи. Ном. № 3613.
Линки́й, -а́, -е́ Отсырѣлый, влажный. Мнж. 185. Сіно линке, снопи линкі. Лубен. у.
Ліни́вство, -ва, с. Лѣность, лѣнь. Допікали його за недбалість, за лінивство. Левиц. І. 425. Прогнала жінка його за лінивство. Г. Барв. 500.
Німтур, -ра и німтура, -ри, м. Нѣмой.
Поголитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.
Позалуплювати, -люю, -єш, гл. Залупить (во множествѣ).
Пригуляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Пріобрѣсть, гуляя. 2)дитину. Прижить ребенка.
Улежати, -жу, -жиш, гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Кв. Нігде і хліба кусок не влежить. Ном. № 12223. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу. Шевч. 444.