Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помитися
помиток
помихтіти
помишлення
помишляти
помівка
поміж
поміж I
поміж II
поміжний
поміжник
помізкувати
помізчити
помік
помілко
помінити
помінитися
поміняти
помінятися
помір I
помір II
помірання
помірати
поміркований
поміркування
поміркувати
поміркуватися
помірне
помірний
помірниця
помірність
помірно
помірок I
помірок II
помірчий
помір'я
поміряти
помірятися
помісити
поміст
помістити
помісті
помістниця
помісто
помість
помістя
помісь
помісяшно
помітати
помітачка
помітити
помітний
помітно
помітувати
помітуха
поміть
поміч
помічати
помічний
помічник
помічниця
помішати
помішатися
помішник
помішничка
поміщати
поміщатися
помка
помки
помкнутися
помлівати
помножання
помножати
помножатися
помнякшати
помняти
помняшкурити
помовити
помовка
помовкнути
помовляти
помовчати
помога
помогати
помогоричити
помогти
помок
помокнути
помокрілий
помокріти
помокти
помолити
помолитися
помолодикувати
помолодитися
помолодіти
помолодішати
помолодки
помолодчати
помолоти
помолотити
помолочник
помольне
поморгати
помордувати
помордуватися
поморежити
поморити
поморитися
поморозити
поморозь
поморочити
поморочитися
поморхлий
поморхнути
поморщина
поморщити
поморщитися
поморянець
помоскалити
Гарбарство, -ва, с. Скорнячество. Правоб.
Захурчаты, -чу, -чышъ, гл. Покатиться съ шумомъ. Дныще захурчало ажъ на горнице. Левиц. І. 47.
Надолужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. надолу́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Наверстывать, наверстать, возмѣщать, возмѣстить, пополнять, пополнить. Я те надолужу, як живий буду. Н. Вол. у. Хоче своє надолужити: рано встав, дак тепер качається. 2) Насаливать, насолить кому; надоѣдать, надоѣсть. Уже як він мені надолужив, то я рад би його у ложці води утопити. Кіевск. у. А тут ще і Грицько надолужає: що-дня іде подушне правити. Мир. Пов. І. 119. Цей год щось не надолужають подушним, — може царь простив. Волч. у. 2) Употреблять много, часто. Він по нашому все надолужа. Харьк. у. Він горілку дуже надолужа. Харьк. у.
Нале́жатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Ослобонитися, -нюся, -нишся, гл. Освободиться.
Послушне нар. Покорно. Прошу послушне. Федьк.
Росперти Cм. роспірати.
Страх 1, -ху, м. 1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Ном. № 871. Шила вдова молода край битого шляху, набралася удова великого страху. Н. п. 2) род. страха. Пугало, страшилище. 3) Привидѣніе, призракъ. 4)завдавати. Внушать страхъ, устрашать. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, страху завдавати. Макс. Ум. страшок.
Таганашка, -ки, ж. Одинъ изъ низшихъ сортовъ крымской соли. Сумск. у.
Нас спонсорують: