Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помитися
помиток
помихтіти
помишлення
помишляти
помівка
поміж
поміж I
поміж II
поміжний
поміжник
помізкувати
помізчити
помік
помілко
помінити
помінитися
поміняти
помінятися
помір I
помір II
помірання
помірати
поміркований
поміркування
поміркувати
поміркуватися
помірне
помірний
помірниця
помірність
помірно
помірок I
помірок II
помірчий
помір'я
поміряти
помірятися
помісити
поміст
помістити
помісті
помістниця
помісто
помість
помістя
помісь
помісяшно
помітати
помітачка
помітити
помітний
помітно
помітувати
помітуха
поміть
поміч
помічати
помічний
помічник
помічниця
помішати
помішатися
помішник
помішничка
поміщати
поміщатися
помка
помки
помкнутися
помлівати
помножання
помножати
помножатися
помнякшати
помняти
помняшкурити
помовити
помовка
помовкнути
помовляти
помовчати
помога
помогати
помогоричити
помогти
помок
помокнути
помокрілий
помокріти
помокти
помолити
помолитися
помолодикувати
помолодитися
помолодіти
помолодішати
помолодки
помолодчати
помолоти
помолотити
помолочник
помольне
поморгати
помордувати
помордуватися
поморежити
поморити
поморитися
поморозити
поморозь
поморочити
поморочитися
поморхлий
поморхнути
поморщина
поморщити
поморщитися
поморянець
помоскалити
Знімати, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Макс. (1849). 103. Із правої рученьки перстень зняв. Мет. 168. Зняли з нього головоньку. Мет. 77. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. Чуб. V. 861. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Мет. 259. Зняв руки до Бога. Левиц. ПЙО. І. 263. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. К. Псал. 291. Филю зо дна моря знімає. АД. І. 192. 3)бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. МВ. ІІ. 118. 4)го́лос, річ. Начинать, начать говорить. МВ. ІІ. 96. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. Єв. Л. XI. 27. 5)щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати. Чуб. І. 85.
Ікриця, -ці, ж. = ікра 1. Вх. Пч. II. 21.
Ковмо, -ма, с. Вязка конопли или льна.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Ракляцький, -а, -е. Босяцкій. Харьк. у.
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. ратюга.
Самогуди, -дів, м. Эпитетъ гуслей (въ сказкахъ): сами собой издающія звукъ. Найди мені гуслі-самогуди. Чуб. II. 39.
Самопіч, -печі, ж. Эпитетъ квашни въ сказкахъ: сама пекущая. Чуб. II. 38. Узяв діжу-самопіч. Чуб. II. 38.
Тернути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ терти. Тернуть.
Нас спонсорують: