Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перепело
перепелонько
перепелоньчин
перепеля
перепелястий
перепелячий
перепередити
переперти
переперчити
переперьхнути
перепеча
перепечайка
перепивати
перепиватися
перепилювати
перепинати
перепинатися
перепинити
перепиняти
перепинятися
перепис
переписати
переписування
переписувати
переписуватися
перепит
перепитати
перепити
перепитки
перепитування
перепитувати
перепитуватися
перепих
перепихати
перепієць
перепій
перепійний
перепійщина
перепікати
перепікатися
перепілка
перепілочок
перепіранка
перепірати
перепіратися
перепіти
перепічайка
перепічечка
перепічка
переплавний
переплакати
переплата
переплатити
переплатка
переплачувати
переплентатися
переплести
перепливати
переплигнути
переплигувати
переплинути
переплисти
переплитовічка
переплітати
переплітатися
переплітувати
переплішити
переплутати
переплутувати
переплутуватися
переплюндрувати
перепнути
перепняти
переповзати
переповідати
переповістися
переповня
переполіскувати
переполовинити
переполовинювати
переполоскати
переполоти
переполох
переполохати
переполохатися
переполошений
переполошити
переполошитися
переполошкати
переполуднати
переполювати
переполювати 2
перепона
перепонка
перепоритися
перепорожнити
перепорожнювати
перепорожняти
перепороти
перепостити
перепотіти
перепочивати
перепочинок
перепочити
переправа
переправити
переправляти
переправлятися
перепрасувати
перепрати
перепрацюватися
перепрашати
перепрівати
перепробувати 2
перепроваджувати
перепродати
перепродування
перепродувати
перепродуха
перепрос
Ґирла́нка, -ки, ж. = Горлянка 1. Вх. Зн. 13.
Доконча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчати.
Задої́ти, -дою́, -їш, гл. О коровѣ: испортить неаккуратнымъ доеніемъ.
Клюй-Дерево, -ва и клюй-дуб, -ба Дятелъ. ХС. VII. 419. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Невгавний, -а, -е. = невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей. Г. Барв. 308.
Не-віть-що. = не-відь-що.
Поситчати, -чаю, -єш, гл. Потолстѣть, пожирнѣть.
Продай, -даю, м. = продаж. На продай — для продажи. Вх. Лем. 457.
Струнчити, -чу, -чиш, гл. Давать нагоняй, приструнивать. Г. Барв. 4. Батьків, щоб струнчити доволі, а мати, щоб пожалувать одна. Ном. № 9225,
Цариха, -хи, ж. = цариця. Убираються їхать до царихи. Чуб. II. 271.
Нас спонсорують: